Сотні відгуків надходять в редакцію після оприлюднення деталей секс-скандалу вінницьких жриць кохання із елітних кіл. Бо тут випливли не лише шокуючі подробиці «нравів» у коридорах влади, але й «герой-коханець» Володя-Касабланка. І в той час, коли він «вовсю бля..є», змінюючи коханок у Вінниці, його дружина драїть на заробітчанстві у Італії. І не просто поїхала туди, щоб заробити «копійку». А саме, щоб лікувати Вову, бо він сказав, що у нього проблеми із серцем.

Щоправда, ці проблеми не завадили чоловікові вінницької заробітчанки знімати порно із собою, «красівим». Та ще й шантажувати ним коханок…

Як випливає із ваших листів, сьогодні, коли українці повально ринули на заробітки, таких історій маса.

Ось що думають наші читачі з цього приводу та які історії із власного життя розповідають.

– Якщо і їхати на заробітки, то тільки разом із чоловіком. Бо скільки сімей розпалось через відстань та кордони. Жодні гроші цього не варті.. А тут поїхати на заробітки, та ще й так, щоб чоловік жив у Вінниці. Та ще й у хаті її батьків.

Ми знаємо особисто цього Володю. Він тут гуляє направо і наліво. Та цього Касабланку знають всі вінничанки. Особливо, кому 30+. Бо в нього ж і схема унікальна. Сидить на сайті для знайомств. Викладає свої сексуальні напівоголені фото. Торс у нього і дійсно тренований. Тату набив… А потім шукає заможних жінок, які опинились у важких ситуаціях. Наприклад, конфлікт із чоловіком або ж сім’єю. Втішає, обіцяє, що завжди буде поруч. Входить у довіру. Ще і дітей задобрює. Якщо, звісно, вони є.

Знаємо, що дружина, дізнавшись про подвиги свого чоловіка, повернулась у сім’ю. Але чи поверне вона вже цього Вову? Бо, кажуть, бик, який відчув стадо, у стійлі вже не встоїть… Вибачте за таке грубе порівняння, але цей «бик» Вова ще не на таке заслуговує.

Ольна Володимирець, вінничанка

– У моєї подруги була схожа ситуація. Мала троє дітей. Вирішили із чоловіком, що комусь потрібно їхати на заробітки. В родині лідер жінка, тому першою поїхала вона. А от чоловік відчув свободу тут. Дітей постійно тещі віддавав, а сам жив за її рахунок. Вона ж думала, що він на освіту дітям відкладає. Та де там — прогулює та пропиває. Не було її два роки. А коли приїхала і побачила все це, то навіть в лікарню злягла із нервовим зривом.. Потім, кажуть, забрала якось дітей та вже разом із ними виїхала за кордон. А він тут пристає періодично до багатих одиночок. Аж доки і ті цього лінивця не виганяють.

Катерина Микитась,
Жмеринський район

– Заробітки — це завжди ризик. Нелегко довелось і моїм сусідам. Вони обоє виїхали на роботу в Ізраїль за старими доглядати. Дітей самих лишили. То дочка хоч старша — вже в інститутті. А от хлопчик ще зовсім малий був — ходив у 7 клас. Родина дуже віруюча була. Для всіх зразковою. А зараз мама на заробітках смак життя відчула, вийшла заміж за іншого чоловіка. Кажуть, має свій бізнес. Тато повернувся і спився. А от діти гуляють «на повну». Адже мама живе з бізнесменом за кордоном... Гроші є. То відкупляється, що з ними не може. Люди цих дітей не впізнають. Хата бур`янами заросла. Адже нічого не роблять. Тільки ходять пити і гуляти по ночах, — ділиться Марія Ткач, Липовеччина.

– Читаю про секс-скандали у нашій нібито благопристойній Вінниці і вже вкотре жахаюся підлості чоловіків!

Розповім свою історію. Я була змушена розлучитися з чоловіком за схожих обставин. Ні, ми не посадовці, не чиновники. Звичайна сім'я. Жили у райцентрі, виховували двох дітей. Коли грошей стало зовсім на все бракувати, я поїхала до Греції на заробітки. Чоловік, будівельник за фахом, залишився добудовувати хату, а я пересилала на все гроші.

Ті гроші дуже непросто мені давалися, адже мови я не знала, доглядала небагату сеньйору і її онука, на котрого навіть крикнути не можна було, бо це ж дитина. Хоча він у свої 11 років витворяв казна що...

Тільки через два роки я змогла приїхати в Україну, до дітей. І жахнулася. Хата стояла недобудована. Дітей забрала моя мама. А чоловік переселився до нашої сусідки... Причому всього через місяць після того, як я поїхала. Мені нічого не хотіли казати, щоб не тривожити. Ось такі вони... козли, — доповнює Галина.

- Якби я працювала в Італії та дізналась від його коханок, що мій чоловік тут «зажигає», то ноги б моєї не було в його ліжку… Чесно кажучи, про таке «бл....во» я вперше читала. І після коментарів у соцмережах по цій історії я ще більше шокована аморальністю її головних «героїв»… Ну що тут казати, я б після такого точно залишилась в сонячній Італії, а своєму колишньому прислала б не 500 євро на кишенькові, а листівку із коротким «Чао, бамбіно!»

Ольга,
Могилів-Подільський

– Поки я мила дупи італійцям, сини стали наркоманами, а чоловік побудував будинок кумі.

20 років мого життя можна описати одним словом — пекло... Від першого дня, коли я нелегально болотами та лісами перетинала кордон... До останнього, коли готова була віддати всі свої заощадження, щоб встигнути побачити сина ще живим...

Це були важкі 90-ті. Один із промислових гігантів у Вінниці зупинився, а люди кинулися хто куди у пошуках способу виживання... Мої колеги каталися між Польщею, Вінницею та Москвою. Для мене цих заробітків не вистачало, і я вирішила виїхати до Італії. Там обіцяли оплату в валюті, а мені дуже потрібні були гроші. Троє дітей. Чоловік після розвалу Союзу пішов «у запой», бо його — великого інженера – просто послали на три букви... На свій страх і ризик залишаю малих із батьком-алкашем, а сама позичаю в куми гроші, щоб поїхати до італійців.

Інша країна, чужа мова, незрозумілий менталітет спадкоємців римських імператорів... Мені було дуже важко... Щодня відчувала себе не просто рабинею, а навіть не людиною... Приниженння, голод, недоспані ночі... За місяць з гарної жіночки з округлими формами залишився сухий вішак... Щодня хотіла все покинути і повернутися додому, але як тільки у слухавці чула голос дітей, знову готова була йти у бій заради їхнього забезпеченого майбутнього.

Так і летіли дні, місяці, роки... Спочатку пересилала гроші на їжу, одяг. Потім на репетиторів, щоб діти гарно вчилися і вступили до престижних вузів. Згодом на їхнє житло, машини... Додому приїжджала двічі на рік, і то на тиждень — не більше. Робила ремонти, оплачувала всі рахунки – і маму знову відправляли на заробітки. Життя перестало бути в радість. Навіть у спілкуванні з рідними уже не було тепла і радості, лише вічне: «Треба-треба-треба!» Тільки зростали запити. Діти вже мене сприймали як гаманець. Стосунки з чоловіком спочатку стали формальними, а потім ворожими. Сусіди, подруги вносили у вуха, що чоловік гуляє. То про одну його пасію розповідали, то про іншу. Я розуміла, що шлюб уже не врятувати. Але була вдячна чоловікові, що дбає про дітей. Як я помилялася... Йому до дітей було ніколи... То одна коханка, то інша, а потім зупинився на моїй... кумі... Він не лише витрачав мої гроші на її забаганки. За мною зароблені євро вони побудували собі дачу і жили, як голуб’ята. Чоловік уже виховував дітей своєї коханки, а наші сини і донька пустилися берега...

Це я вже згодом дізналася, що старший син «підсів» на наркотики, спочатку реалізовував, а потім і сам почав вживати. Затягнув у ці схеми молодшого брата, друзів. Наша квартира з євроремонтом перетворилася на наркопритон. Звісно, сусіди цього терпіти не стали і заявили в поліцію. Наступних 3 роки я мила дупи 90-річним італійцям, щоб відкупити сина від тюрми. Але це було ще пів біди. Він став наркозалежним. Ніяких грошей не жаліла, щоб його вилікувати. Все дарма... Через рік мені подзвонили з приватного центру, де він перебував, що моєму Сашуні залишилося два-три дні... Прилетіла, але уже цілувала його холодне чоло...

Через рік не стало й молодшого сина... Та ж біда... Я своїми ж руками викопала моїм соколятам ями... Ніколи собі за це не пробачу...

Єдиною відрадою в житті залишилися донька і внуки. Правда, живуть вони далеко, ми рідко бачимося. Мої гроші їй уже не потрібні... Як і моя увага та любов...

Квартиру продала, на Вінниччину приїжджаю тільки на могили синів. Живу в Італії. Скільки ще зможу – не знаю... Живу як по інерціїї... Нічого не миле... Отакі, люди добрі, заробітки... Нікому не раджу!

Тетяна Авраменко,
читаю улюблений «33-й канал» в Італії. Кожна ваша пулікація – як ковток повітря там

- А я поїхала до Ізраїлю і досі живу там. Бо мій чоловік програв у карти мене, нашого сина і житло.

У мене було 4 години, щоб добратись до аеропорту і встигнути змитись з країни із маленьким сином. Сина потім завезла до мами. І вона вимушена була поміняти місто, щоб замести від кредиторів сліди. Я стала співмешканкою чоловіка, який старший за мене на 50 років. Він був старшим навіть за мого дідуся. Але єврей продовжував мені ПМЖ там.

Я приїхала до України лише через 15 років, коли дізналась, що чоловік через ще більші борги викинувся із моста.

До цього помер мій «дідусь»... Залишив мені квартиру і машину. Велика дяка йому.

Тому хочу застерегти жінок — ні за яких обставин не пов’язуйте свою долю із залежними. Але всі думають, що біда — це наркотики. Але й ігроманія не менш небезпечна. Ці люди можуть все — в тому числі вас програти та дитину... як програли мене і сина. Думаю, що і цей Володя залежний вд чогось.

 Марина Дідух, читачка

Від редакції. Своїми думками і історіями з життя можете поділитись і ви.