Для Миколи Школьного, члена Спілки журналістів та Спілки письменників України, це справжня трагедія, бо він своїми силами неподалік своєї дачної ділянки насаджував дерева, щоб люди не перетворили цю землю на ще одне стихійне сміттєзвалище.
– Той пустир сусіди по дачах у Березино (Якушинецька громада) давно мали перетворити на смітник. Але це місце я засадив деревами, — розповідає Микола Школьний.
— За кілька років тут утворився сквер, гайок. Там більше сотні дерев тридцяти сортів. Дуби, каштани, клени, біла акація, липа, верба. А ще — горіхи, абрикоси, яблуні, груші, вишні. Я їх щеплював хорошими сортами. Посадив у тому сквері кущі шипшини, ліщини, карагана (жовтої акації). Носив на плечах аж сюди, бо її ніде не було. Садив медоносні дерева, бо у самого кілька вуликів. За сім років гайок піднявся, радував усіх Але кілька днів тому, коли я приїхав на дачу, цей гайок зрізали.
Все під прикриттям того, що начебто тут мають будувати дитячий майданчик. Все нібито узгоджено з головним лікарем. Але це не територія лікарні, а санітарна зона Водоканалу! Раніше вона була обгороджена, але за кілька десятиліть сітку вкрали, і територія була у вільному доступі. Хто дав такий наказ — знищити ці дерева? Не можу збагнути! Я не проти дитячого майданчика, бо ж автор кількох дитячих збірочок. Але через дорогу, куди вони викинули те, що зрізали, можна три таких майданчики встановити, там більше площі. Це мій особистий біль.
Микола Школьний — людина творча. Автор багатьох віршованих збірок. А ще — у Молдові, у Дрокії є церква, збудована й оздоблена за його проєктом — собор Успіння Святої Богородиці. І вона вважається місцевою перлиною.
Хотів ще щось корисне зробити для людей, облаштувати сквер замість сміттєзвалища. Та ці старання не оцінили...
Вислухала Ілона ВАЛЬТЕР
