Це рекордне число. «Чужа земля – не рідна. А рідній не потрібні?..»

Про те, як ми не цінуємо своїх лікарів, а довіряємось «блатним» і «лікуємось даремно» навіть за гроші — далі. І це навіть не в час пандемії. Так було завжди!

Коли я бачу фото цієї розумниці — лікарки, яка тепер стала відомим лицевим хірургом в найзаможнішій країні світу — Об’єднаних Арабських Еміратах, мені стає соромно за країну.

Бо весь «33-й» знає Маргариту Макарову як випускницю нашої Школи молодого журналіста. В подальшому вона закінчила з відзнакою Вінницький медуніверситет. Їй запропонували чверть ставки (тільки вдумайтесь) у нашій державній лікарні. Це на хліб і воду!

Тому жінка не з доброї волі вимушена була виїхати за кордон. Перездати арабською все, що знала, щоб отримати вже в ОАЕ статус лікаря. І тепер вона лікує там!

Наші читачі написали нам про успішну лікаря-землячку, яка у Швеції лікує пацієнтів так, що до неї стоять у черзі.

Що вже говорити про країни Сходу! Мені доводилось у Ізраїлі зустрічатись із відомими онкологами, колишніми вінничанами, які там успішно в їхніх клініках лікують рак. Тобто вони мають всі навички лікувати цю хворобу там. Але не могли тут... Чому?

Бо, як повідомляють нам наші читачі, в кожній лікарні у нас негласно існує «такса». Хочеш працювати у Вінниці лікарем, медсестрою, але офіційно місць немає? Вони знайдуться, але за відповідну плату.

Ми зробили опитування через Інтернет, скільки і хто платив, щоб влаштуватись медиком у тих чи інших закладах.

Як відомо, існує презумпція невинуватості. Тому ми готові передати назви закладів компетентним органам для перевірки. А оприлюднимо лише «такси», названі читачами.

– Я влаштовувала свою доньку в обласну лікарню окулістом після університету. Заплатила 90000. Посередники сказали, що головному лікарю. Але це, мені сказали, найменша ціна. У інших беруть більше.

– На «швидкій» навіть медсестри платять по 500 у.о. і вище, щоб влаштуватись на роботу, — пише інша читачка.

Найбільші розцінки за влаштування випускників на онкохірургів. Там, як повідомили читачі, правлять 10000 у.о.

Так робить більшість. І це такі міцні пута, що їх не зрушить ніхто. Бо ж існує ще система плати за кожну операцію. В згаданих державних закладах — це від найменшої 5000 «на карман» до 30000 тисяч «за весь фарш».

Але ці кошти не йдуть на розвиток лікарень, вони йдуть тим, «хто в долі». Тобто лікарям, які прийшли на роботу, заплативши такі такси. А далі вже вони повертають собі витрачену суму та заробляють іншу. І всі мають здавати процент «наверх».

І це система.

Медики на правах анонімності повідомили, що багато з головних лікарів лобіюють, будучи на посадах, насправді інтереси свої та родин, аніж думають про розвиток закладів. Діагностичні центри, які мали закуплятись для закладу, навпаки, «заминались», «ламались», щоб відкрити власний — приватний родинний, у долі з ке­рівниками області чи впливовими кумами. Ми вам гроші — ви нам «кришу».

Тому гатились чималі кошти на «бідну медицину», але їх дерибанили.

— Я вам гарантую, що більшість керівників вінницьких медзакладів — уже підпільні мільярдери навіть, а не мільйонери, — повідомляє нам читач Станіслав Карпенко.

Вони створили схеми дерибану, можете приїхати до мого сусіда (читач вказує прізвище), головного лікаря лікарні, де з лікуванням і новітніми технологіями великі проблеми. Але він будує такий «версаль» — будинок на 1000 метрів!

– А в закладі — часто прямо під ножем помирають здорові люди. Бо там працюють хірургами не такі світила-зірочки, про яких ви згадуєте, а ті випускники, чиї батьки спромоглись занести суму в конверті, щоб їх взяли на роботу. Тепер нова мода — відкривати багатими для своїх чад приватні клініки і кабінети. Та чи гроші завжди супроводжує талант? Спробуй потрап туди — понаписують хвороб, яких і близько немає — щоб «розкошелити»… Бо ж треба заробляти, а не лікувати!

— Знаєте, у мене був сусід. Дуже розумний хлопець. Писав кандидатську по медицині. І написав. Але йому, — ділилась мама, — сказали принести 10000 у.о., щоб захиститись. В нього таких грошей не було. Спробував поїхати на заробітки — не заробив. У цей час хтось блатний перехопив його роботу… А він, дізнавшись, викинувся із вікна…

Ми зробили «блатною» країну. Блатні правлять, блатні судять, блатні приймають закони… Блатні вчать….

Це страшно! Але коли поголовно блатні лікують, то ось так, вивченими в Україні, Вінниці зірками медицини будуть вилікувані громадяни інших країн.

А нас гробитимуть і далі? Скільки в Європі середня тривалість життя? 83-85 років? А у нас чоловіків — 63 роки, жінок — 73. Вона нижча за середню у світі. Навіть Африки!

Дякуйте «блатним». І несіть далі їм конверти, щоб «даремно полікували» за гроші…

Чи, може, пора зберігати у нас зірочок, а не блатних?

Давайте разом боротись з цим явищем. Пишіть нам на електронну адресу та повідомляйте в «лічку». Конфіденційність гарантуємо. Ми знаємо, як далі діяти.

Тетяна РЕДЬКО,
заслужений журналіст України