Своє справжнє велике кохання я зустріла аж у 35 років. Леонід був старший за мене на 8 років. Але хто вже звертає увагу на різницю у віці!

Не бентежило й те, що він уже давно одружений, діти підростають. Деякий час мені вдавалося керуватись здоровим глуздом, але любов справді затьмарює і зір, і розум. Звичайна історія коханки і чоловіка зі статусом.

Бачилися ми дуже часто, хоча і жили у різних містах. Часто, коли його рідні не було вдома, ми вели переписку або сконтактовувалися по відеозв’язку.

…Я одразу попередила його, що у випадку вагітності не візьмуся позбавляти дитину життя. Хоча, здається, він і сам мріяв про доньку, бо дружина народила йому двох синів. Як і у всіх історіях жінок, які потрапляли в подібні ситуації, коханий обіцяв мені розлучитися з дружиною і збудувати спільне майбутнє зі мною. А я вірила.

З часом я і справді завагітніла. Довелося все розповідати коханому. Я, наївна, щиро вірила, що він зрадіє такій новині. А він коротко заявив, що позашлюбна дитина – це гріх. І порадив мені позбутися її, навіть дав гроші на аборт... Тепер про одруження чи про спільне майбутнє навіть не йшлося. У нього миттю з’явилися якісь фінансові труднощі, яких досі ніколи не було. Раптом почала його завалювати робота. Словом, я зрозуміла, що він мене обманював. Я розчарувалася. Не очікувала такого від нього.

Зрозуміло, я занепала духом. Мені нікого не хотілося бачити. Навіть коханого, але він і так не виходив на зв’язок, ніби крізь землю провалився. Може, тим самим він і хотів довести мене до відчаю і змусити відмовитись від народження дитини?

Минуло кілька місяців. Він знову написав. Втім, тепер я до нього зовсім нічого не відчуваю. Бачимося ми дуже рідко. Можемо мовчати тижнями, і мене це зовсім не зачіпає. Ініціатором усіх зустрічей завжди є він. Про спільне майбутнє з ним я вже навіть не думаю. Хоча відчуваю, що десь глибоко всередині все ще люблю цю людину.

Дитину я вирішила народжувати. І на аліменти подам. І навіть його дружині розповім. Хочу провчити цього чоловіка. Нехай він зрозуміє, що його посада і достаток не дають права почуватися королем життя і ось так запросто ламати чужі долі.

Хоча найбільше я просто бажаю того, аби будь-які почуття до нього просто зникли. За кілька тижнів я народжу доню і житиму тільки для нас обох. Хай там як, але я рада, що залишила дитину. Усе хороше ще попереду!

Вікторія, читачка