Тому я постійно зраджувала та шукала собі нових коханців.
Як кажуть, щастя не в грошах. Але і без них щасливою не будеш. Це справді істина, з якою погодиться кожна жінка. І я не виняток. Ще будучи молодою та амбітною, я вийшла заміж за свого друга-ровесника. Мені здавалось, що в нас однаковий темперамент і плани на майбутнє. Ми не злякались відкрити власну справу та почати будувати бізнес із нуля. Тож, як тільки почали заробляти солідні кошти, я вирішила, що потрібно завести дитину. В нас народився чудовий хлопчик. І я повністю віддалась материнству.
Лише з народженням дитини зрозуміла, що стала справжньою жінкою. Потребувала любові та турботи. Та цього так і не дочекалась від свого чоловіка. Думав тільки про гроші. Він звик, що для нього я була опорою та стіною. Звик, що я тягнула на собі бізнес та всі домашні справи, вирішувала його проблеми. Навіть до лікарів, і то тягнула його за ручки. Я настільки любила бути головною у всьому, що не помітила, як стала для нього «матусею», яка роздавала поради, готувала їсти та чітко говорила, що потрібно робити.
Та найгірше те, що я йому перестала бути цікавою як жінка. Спершу думала, що так вплинули пологи. Та потім, дякуючи психологам, я зрозуміла, що вся проблема у наших стосунках. Ніколи не була для нього коханою жінкою. Лише другом, напарником, «матусею» та керівником... Жодних почуттів між нами вже не було. Як би я не намагалась «запалити» іскру пристрасті, нічого не виходило. Ми спали навіть у різних ліжках...
Я хотіла розлучитись, та не могла, бо була залежна від нього у бізнесі. Все більше часу приділяла дитині, тому він повністю займався роботою. Наша компанія розвивалась, доводилось часто їздити у відрядження. З часом і я повернулась у форму та почала активно займатись контрактами із іншими містами. Одного разу у відрядженні я познайомилась з розкішним чоловіком. Здавалось, що він із моїх мрій. Між нами спалахнула така пристрасть, що зупинити себе не могла.
Ми закохались і почали їздити один до одного. Зустрічались в готелях або на орендованих квартирах... З часом «хімія» між нами зникла, і в побаченнях не було потреби. Я знайшла собі іншого. Вже із Вінниці. З ним також все закрутилось та почався пристрасний роман. Потім з іншим.. І так майже щомісяця я змінювала коханців. А все чому?
Бо не отримувала бажаних почуттів від чоловіка. Він знав про моє розгульне особисте життя і нічого не мав проти. З часом і сам завів собі дівчину на стороні. Майже на 20 років молодшу. Він закохався, все інше для нього просто перестало існувати. Після скандалів та з’ясування стосунків ми спокійно з ним поговорили та вирішили розлучитись, залишившись батьками для сина та бізнес-партнерами...
Я довго ще шукала себе, та все ж через п`ять років зустріла чоловіка, з яким відчула себе по-справжньому щасливою. Перестала брати на себе відповідальність та бути головною у всьому. Лише після розлучення я зрозуміла, що у сімейному житті головним має бути чоловік. Або принаймні думати, що він головний... Тоді все складається так, як потрібно. Він турбується про жінку та дитину, не відчуває себе обділеним увагою. Це дійсно істина. Шкода, що я її зрозуміла запізно. Перший шлюб врятувати не вдалось...
Тетяна, постійна читачка,
м. Ладижин
