Як і кожен чоловік у 40-річному віці, я зраджував дружині. Як кажуть, «гуляв по-тихому». Зараз це звикли називати кризою середнього віку. Завжди сміявся з таких назв, поки на собі не відчув цю кризу.

Дружина Анна завжди здогадувалась та піджартовувала про коханок. Але ніколи не ловила «на гарячому» та не змушувала вибачатись за зради. Ось так я і жив собі — як вареник у маслі. Дома дружина їсти готує, а от в обідню перерву можна і до коханки зайти. Такий стиль життя в мене був вже десятий рік. Щоправда, я змінював жінок час від часу.

Доводилось. Всі вони були хорошими. Вміли і їсти готувати, і як до ліжка — то ніколи голова не боліла. Разом проводили мало часу, тож і не набридали один одному. Всі вони чітко розуміли, що я одружений і йти від своєї жінки не збираюсь.

Та на свою голову завів я Марину. Ураган, а не жінка. Через народну газету заявляю, що їй нічого не обіцяв. І тисячі разів пояснював, що між нами роман, який зовсім скоро закінчиться. Вона була неодружена. Ні чоловіка, ні дітей не мала. Навіть кішку і ту не захотіла заводити.

Справжня егоїстка була у молодості. Та коли їй стукнуло 35, вона немов оскаженіла. Скандалила, істерила та вимагала, щоб я розлучився. На це все я мовчки розвертався і йшов собі додому. Де було тихо та спокійно…

Одного вечора Марина заявилась у мій будинок. Сіла навпроти моєї дружини за столом і сказала, що вимагає розлучення. Більше години вона домагалась скандалу у моєму домі, але дружина трималась і не велась на її провокації.

Та в одну секунду вона зірвалась та почала лупцювати коханку. Зізнаюсь, спершу я просто почав сміятись. Але потім злякався не на жарт. Адже дівчата тягали одна одну за волосся по всій кімнаті. Та все ж дружина заломила руки коханці, схопила за волосся та почала бити щосили об паркет. Ледь віддер дружину від Марини.

Викликав «швидку» та поїхав у лікарню разом із нею. Злякався, що сімейні розборки дійдуть до поліції. Коли ж повернувся, то застав жінку всю в сльозах. Вона щиро плакала та кричала, як любить мене все життя. І нікому не віддасть. От я, старий дурень, і усвідомив, що наробив.

Кохана дружина все життя мучилась і терпіла мої витівки лише, щоб бути поруч зі мною. Як і клялась на весіллі – у горі та в радості. А я всі ці клятви та обіцянки забув на цілих десять років.

Цей вечір перевернув моє життя. Я пошкодував про всі зради. Обіцяв дружині більше ніколи навіть і не дивитись на інших жінок. Коханку через два дні з лікарні відпустили додому. В неї був струс мозку, перебитий ніс та розірвана губа. Заяву в поліцію вона не писала. І це добре. Бо наші з нею шляхи розійшлись назавжди.