А я не знаю, що робити, тому й вирішила звернутися за порадою до улюбленої газети…

Мама виглядає відмінно для своїх років, вона розумна і красива. Але це не означає, що потрібно бігти до РАЦСу на сміх курям! Я зовсім не проти, що вона спілкується з чоловіками, навіть рада за неї, адже в такому віці мало хто живе повним життям. Однак, коли мама сказала мені про заміжжя, я була шокована.

Батька свого я, можна сказати, не знала, бо він покинув нас, коли я була ще маленькою. Другий мамин чоловік помер кілька років тому. Після його смерті я хотіла, щоб мама переїхала до мене, оскільки живу в іншому місті. Але вона навідріз відмовилася. Сказала, що в такому віці важко міняти так кардинально звичну обстановку, розлучатися з подругами.


А ще – познайомилася вона зі своїм новим обранцем. Він молодший від мами на десять років, такий собі «дамський угодник». Він здався мені нещирим. А згодом з’ясувалося, що у цього жениха немає свого житла. От саме це й не дає мені спокою. Бо у моєї мами – просторий будинок, відносно новий, я в ньому росла.

Я нічого проти їхніх стосунків не маю і рада, що мама щаслива, але навіщо одружуватися? Це більше схоже на старечий маразм... Думаю, що у нареченого є свій корисливий план – заволодіти майном. Мама мене не слухає, закохалася, як дівчисько в перший раз, думки у неї тепер тільки про підготовку до весілля. Як їй вкласти у голову, що жених не на ній хоче оженитися, а на її будинку?

Лілія, читачка