Маленька куля – смертоносна доза.
ПриглЯнулась моя свята земля –
Цей грунт маснИй, родючий наш чорнОзем?
Навіщо і по що прийшов сюди?
Чого, скажи, на місці не сидиться?
Запраглося дніпровської води
І древньої слов’янської столиці?
У руки зброю взяв… Покинув дім…
Яке тобі до нас, вояче, діло?
Причиною стаєш чужій біді.
Хіба тебе не мати народила?
Невже любові не дала вона?
Чи мала камінь, а не серце в грудях?
Зі зброєю явився ти до нас –
Приніс розруху й горе мирним людям.
Безвусий. Зовсім юний. Ще хлопчак.
Перед тобою горда Україна.
Кати до рук тобі дали меча.
Не підіймай – від нього ж і загинеш.
Чекає месть за кожну нашу п’ядь.
Відчують зайди український спротив,
Бо ми народ, відтак одна сім’я,
Щоб вистояти, будемо боротись.
Шалений час: тече, немов ріка.
Події… Цифри… Імена і дати…
Як хочеш жити, звідси утікай.
Ми не здамось ніколи окупанту.

Ірина Федорчук
28.02.2022 р.