Привид, можливо легенда.
Але кожен хто мене зустрічає вже в пеклі
З чортами в вогні догорає.
За те що вкраїну мою гвалтує, палить і нищить.
За те що народ мій вбиває і намагається знову в рабство загнати.
Чому я не сокіл, чому не літаю, казали великі поети Вкраїни.
Та я не такий, я не можу такого сказати.
Вже шостий літак окупанта у полі лежить догорає.
Кожен убивця і зрадник, що в небі мене помічає, починає волати від страху.
І в Господа допомоги благає.
Та він їх не чує, їх Сатана всіх чекає.
За чорнії очі, що більше нічого не бачать.
За землю де бігав босоніж до хати.
Та поки не бачу я землю, лиш синіє небо, що я захищаю.
І відчуваю всю волю козацьку та силу народу що нас прославляє.
В новітній історії нашой святої Вкраїни.