Ось один із них:
Привид Києва.

Мам, ви чули як мене прозвали?
Я тепер Привид, щоб ви знали.
Ну, людям краще видно збоку…
Лише вперед! Назад ні кроку!
Мам, бачили б ви ,рідна ,з неба,
Що вони коять! Та…не треба
Вам цього бачити і знати.
В вас хворе серце… Слухайтесь тата!
Мам, вони розтрощили “Мрію”!
Моліться за всіх, бо я не вмію…
Ви ж вірите, правда? Ми переможем!
В єднанні сила! Усі ми зможем!
Мам,бережіться… Я ж , знову в небо!
Ну досить-досить… Не плач, не треба!
Я ж сокіл, мамо! Люблю літати!
Подумки з вами… Слухайтесь тата…