Двадцять сьомий ранок переживань – від піднесення до відчаю, від захоплення до невимовного болю. Але завжди з непохитною вірою у перемогу над російськими окупантами.

Як каже наш Президент, вони не можуть нас підкорити. У них немає такої сили. Немає такого духу.

Вони тримаються тільки на насильстві. Тільки на терорі. Тільки на зброї, якої у них багато.

Але в окупантів немає жодної природньої основи для нормального життя. Для того, щоб люди могли відчувати щастя. І мріяти.
Вони органічно не здатні робити життя нормальним. Всюди, куди прийшла росія на чужу землю, мрії неможливі.

Українці мріють без меж всупереч будь-яким обставинам. Зараз ми всі мріємо про мир у нашій вільній країні. Сьогодні ми ще на один крок ближче до здійснення нашої спільної мрії.