Ой, пробач мені, вЕсно,
Не писав тобі вІрші.
Вороги біль принесли,
Все складалось про інше.
Але я не забувся
І красу твою бачу.
Лютий так затягнувся,
Уві сні усе наче.
Все ж тебе не спинити.
Хіба ворогу знати,
Що ми будемо жити,
Що будем квітувати!
Олег Побережний
Вінничанин
