«Годує їх, дає їм душ, пере їхній одяг. Ще й сміється, що завжди одна шкарпетка лишається зайвою. А на день театру вона грала для наших захисників. Тому що театр має бути живим і битися як серце Києва.

Зараз приходять хлопці, які в добровольчих загонах. Вони мене знають не тільки як актрису. Вони мені рідні й дуже добре знайомі,
– поділилася акторка.

“Я була майже скрізь, я була на передовій, я знаю, як вони жили і як вони мучилися, як страждали, як воювали. А тепер я знаю, як вони боронять нас. Які це надлюдські сили, яка надлюдська мужність у цих прекрасних людей, наших українських воїнів”, – доповнила вона.

Ада залишається в місті й говорить: «З мого вікна видно Софію. Вона захищає мене, а я захищаю її».

Олег Вишняков