Ракетні удари тебе налякали
І гул літаків, що породжують страх…
З будинку по сходах мерщій вибігали,
А далі дорога, губилась в світах …

Цей шлях до кордону, будеш пам’ятати,
Де темрява ночі на Захід веде..
І в Бога спасіння, в молитвах благати,
І знати, Всевишній, – біду відведе…

Країни, фрагменти міста, епізоди,
Нарешті обійми – мій любий дідусь…
Летів мов на крилах мене рятувати…
Мов котик маленький до нього прижмусь…

У шибці авто пролітають пейзажі
Румунські подвір’я, угорські степи,
Словацькі будинки, нові персонажі…
Ще польська родина:”Ти нас прихисти!”

Чомусь у журбі,і мій дідусь і бабуся,
Чому вони мовчки втирають сльозу?
ТА ВАМ ОБІЦЯЮ , ЩО Я ПОВЕРНУСЯ,
БО Я УКРАЇНУ – ВСІМ СЕРЦЕМ ЛЮБЛЮ…

Ігор Волощук, вінничанин 25.02.2022