Кайдани рвеш, моя країно,

Ні! Ти не станеш на коліна ,

Душа кипить і кров нуртує,

Війна звіріє і лютує.

В вогні горять ворожі танки,

Сполохано тремтять світанки,

Гучні сирени. Лячно всюди,

В сирих підвалах плачуть люди,

Кругом руїни, все палає,

У чорних шатах небокраї.

Стають сини, доньки до зброї,

Безстрашні мужнії герої.

Моя країно, ми з тобою

За незалежність йдем до бою.

Ми орків б’ємо беззупино

Аби була ти, Україно,

Аби жила, аби співала,

Аби найкращу долю мала.

Як вівців, москалів, в отарі

Пасуть турецькі Байрактари.

Ракетний комплекс Джавеліна

Високоточно б’є ” скатину”.

Один за одним скачуть танки

В гарячім і смертельнім танці.

Іде війна по Україні

Калина плаче у долині,

Як мати, сльози проливає

Могилу сина обіймає.

Героїв, що зостались в битвах,

Нестимем у серцях, молитвах,

Ми переможемо у герці

Бо з нами Бог і Воля в серці.

Донецьк і Львів, і Крим, і Київ

Соборні будуть і єдині.

Живи рідненька, нене сива,

Пропахла порохом і димом,

Повір, загояться всі рани,

Ми відбудуєм школи, храми,

Вітри зметуть жалі, печалі

Зазеленіють щастям далі,

Садок цвістиме біля хати

І будуть жити син і мати,

В свободі, в волі, аж до вінця,

Щодень в оселях українців

Звучатиме: – Героям Слава!”

Це істина, а не вистава.

А ще ввійде у покоління

Вітання: – Слава Україні !

Світлана Березюк