Мені дуже жаль тих людей, які залишились без домівок, які важко під обстрілами тікали подальше від страшної війни. Я плачу за тими, хто уже ніколи не повернеться додому , бо залишився назавжди там…в розбитих знищених містах і селах…

Вінниця, Чернівці, Рівне, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль та багато інших міст, маленьких містечок, сіл прийняли до себе переселенців. Більшість з них гарні і приємні люди. Недивлячись на те, що вони пережили, вони залишилися людьми.

Недавно в бомбосховищі я познайомилася з молодою жінкою з Харкова, вона тут з мамою, батьком і двома дітьми. І от вже два тижні ми постійно спілкуємось. Також є вже нові знайомі з Чернігова, Сум та інших міст. Люди залишилися без нічого, стараюсь хоч трохи допомагати.

Але є такі, дуже вірю, що їх одиниці, які постійно незадоволені, бо вони “попали в такую глушь…нєкуда пойти… нету новой колекціі…у нас был такой город…столько развлєченій”, або відкрито розповідають і пропагандують руській мір, та щось там кажуть про правильну московську церкву і дружбу народів…

В мене таке питання: якого біса ви сюди приїхали? Їдьте в Маріуполь, там вам і развлєчєнія будуть, і руській мір, і московська церква і братній народ!

Ось побачила фото оголошення , яке написали співробітниці соціальної крамниці в Яремчі. Підтримую! Молодці дівчата!

Лариса Курченко