Нє, не баби, які якогось хєра в горящу ізбу лізуть, остановівши коня на скаку…
Наші жінки не такі дурні, щоб за конями по полю ганятись. Ще два місяці тому вони планували робити кар’єру, няньчити діток, готувати якісь смаколики, стояти в планці, бо ж скоро пляжний сезон, і купити ту таку гарну весняну сукенку в горошок. Але тут якесь падло вирішило ці плани порушити…
І поки русскі матері вздихають по втраченим синам, думаючи, як то ше нарожають для русскої їбанутої армії, наші жінки розізлились. Лють української жінки настільки сильна, що, здається, навіть на небесах зараз тихенько всі присіли і повдягали шапки!
Українська жінка не боїться стояти за спиною в свого воїна. Вона його підтримує і оберігає. Вона ліпить тонни вареників на фронт, плете кілометри сітки, возить допомогу, шукає бронежилети, тягає мішки з піском на блокпости. За 24 години вона організує тобі 20 фур з продуктами, з 10 кілометрів маскувальних сіток, гарячі пиріжки і БТР!
Вона народжує в сирому смердючому підвалі прекрасних дітей, які з її молоком вбирають всю силу материнського духу…
Вона публічно говорить слова, які не мають знати її діти, але слова ті правдиві і сповнені люті…
Вона кидає коктейль, б’ється у всі двері, мерзне, не спить, посміхається, плаче, стає перед танком, затуляє собою, прикрашає коциками бомбосховища, популяризує квіти і стає Бабою Надьою століття… І при цьому не забуває набрати і запитати: “Ти точно поїв і в шапці?”.
І коли це все закінчиться, вона зніме з себе цю лють, покладе на очі патчі, шоб приховати легку втому, поправить зачіску, і таки одягне ту бажану сукенку в горошок, шоб красиво сходити в магазин за гарним тортиком по засіяній соняшниками алеї.
Але вона ніколи не забуде…
Бо нєхєр лізти в наші, курва, плани!
ЦЕ НЕ МОЄ, АЛЕ ДУЖЕ ВЛУЧНО!
Олександр Коцюбовський, вінничанин
