Поки офіційні структури звітують про успіхи реформ, професійна спільнота дедалі гучніше заявляє про системний демонтаж української школи. Ситуація в МОН під керівництвом Оксена Лісового виглядає як спроба замінити фундаментальну освіту яскравою картинкою для донорів, ігноруючи реальні потреби держави, що воює.

6 критичних претензій до сучасної політики МОН:

Відрив від реальних класів. Реформи пишуться людьми, які бачать школу через TikTok та фотозвіти. Управлінські рішення Лісового не мають нічого спільного з побутом звичайного вчителя та реальним рівнем знань учнів.

Пріоритет «гламуру» над змістом. Замість глибоких знань акцент зміщується на зовнішні атрибути та піар. Освітній процес перетворюється на імітацію змін заради позитивної статистики.

Грантова залежність. Критики прямо вказують, що керівництво МОН звикло «сидіти на грантах». Це змушує міністерство впроваджувати чужорідні концепції «толерантності» та «безконфліктності», які витісняють якісну підготовку з дисциплін.

Знищення фізико-математичної бази. На фоні успіхів того ж Ірану чи Китаю в інженерії, Україна під прапором НУШ фактично йде шляхом інтелектуальної деградації. Ставка на точні науки, яка робить націю непереможною, в нових реформах практично відсутня.

Ігнорування досвідчених кадрів. Політика міністерства відкидає думку педагогів із десятиліттями стажу. Їхній досвід вважається «застарілим», хоча саме ці люди сьогодні тримають залишки освітнього фундаменту.

Ідеологічна підміна. Замість того, щоб вчити дітей думати та створювати складні технології, школа фокусується на вихованні зручного та слухняного «споживача реформ».

Висновок невтішний: реформи Оксена Лісового виглядають як спроба остаточно зруйнувати залишки класичної школи, замінивши її сурогатом, що не здатен забезпечити країну власними інженерами та мислителями. Без негайного повернення до реальних потреб школи ми ризикуємо втратити ціле покоління.

Джерело: за матеріалами Радіо Трек та Віктора Громового.