До сєпара

Збуваються слова пророчі.
І вища справедливість є…
А в тебе загорілись очі
На братове, сусідське, не твоє.

Ти став чужим в своїй оселі.
Як пес скажений землю рвав.
І тішився, що в підземеллі
Твій одновірець помирав.

Не кайся, не божися, не просися.
Бо кара вже тебе не обмине.
Ти ж сам облудно спокусився
На тридцять зрадницьких монет.

Посіяв бурю в ріднім краї
Тепер на тебе вітер дме…
І вже вогонь не обирає
Криве гіляччя, чи пряме.

Анатолій Жучинський