Наша Церква констатує, що ієрархи московського патріархату в Україні «так і не знайшли ані належних слів, ані сміливості у своїх публічних заявах засудити ідеологію «русского міра», яка була і залишається базою для виправдання війни Росії проти України, окупації нашої землі, вбивства наших громадян, руйнування наших міст і сіл, намагання знищити нашу державність та саму ідентичність українського народу».
Не засудив Синод УПЦ МП і свого вищого очільника – патріарха кирила гундяєва, який особисто є одним з головних творців, натхненників та пропагандистів «русского міра».
Натомість ієрархи МП в Україні зосередилися на обвинуваченнях супроти ПЦУ, назвавши саме її існування, отриманий нею Томос про автокефалію «причиною російського вторгнення». Православна Церква України нагадала архієреям МП в Україні, що війна розпочалася задовго до Об’єднавчого Собору в Святій Софії й отримання Томосу і що причина путінського наказу воювати проти нашого народу – сам факт існування незалежної України, її державність та суверенітет, її успішний демократичний розвиток, волелюбність українців.
Не засудивши кирила гундяєва, не знайшовши сил визнати власні помилки і не придумавши нічого кращого, аніж звинуватити у війні не путіна і його імперські амбіції, а ПЦУ і Томос про автокефалію, синодали МП в Україні засмутили і розчарували навіть багатьох священників і вірян всередині самої УПЦ МП.
Які, до речі, серед іншого чекали від свого Синоду скликання Собору, який би мав вирішити питання повного адміністративного розриву з московським патріархатом, який заплямував себе підтримкою кривавого російського режиму. Але, як зазначено у зверненні Православної Церкви України, «замість того, щоби зібрати повноважні керівні органи свого релігійного об’єднання, які мають право ухвалювати рішення, очільники МП в Україні заявили про намір колись у майбутньому скликати щось на зразок «круглого столу» чи конференції, де слід лише обговорити поточний стан «УПЦ», але де не буде можливості ухвалити якесь конкретне рішення».
Мені пригадалися у зв’язку із цим слова Господа Ісуса Христа: «Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого». Синодали УПЦ МП мали б сказати: «Скликаємо Собор» або «Не скликаємо Собор», тобто: так-так; ні-ні. А натомість вони й не відмовилися щось таки скликати, але все ж не повноважний Собор, а якесь зібрання.
«Тим самим, як підкреслено у зверненні ПЦУ, очільники МП в Україні підтвердили: вони нічого не хочуть змінювати, вони не зробили жодних правильних висновків з того, що сталося, вони бажають надалі бути підлеглими Москві, підкорятися кирилу гундяєву, працювати задля втілення ідей «русского міра».
І така безвідповідальна, сліпа й глуха до реальності позиція очільників МП в Україні стала причиною масштабного відходу вірних і громад від підлеглості цій юрисдикції.
І якщо очільники УПЦ МП сподівалися, що своїм зверненням і обіцянкою колись щось скликати та черговими випадами проти ПЦУ вони призупинять процес виходу релігійних громад з юрисдикції МП в Україні, то вони помилилися в своїх розрахунках. Можу сказати по своїй Вінницько-Барській єпархії, що після 24 лютого до нас приєдналися вже 27 парафій, переважна більшість з храмами, 8 – з настоятелями. Ще 5 парафій, у тому числі 2 зі священником, приєдналися вже після Синоду УПЦ МП. Так що процес зміни підпорядкування триває, а духовенство і народ в Україні все більше прозріває.
Від імені Православної Церкви України наш Священний Синод знову і знову закликав ієрархів, духовенство і вірян МП в Україні до єдності, до спільного творення єдиної автокефальної Помісної Церкви, як це визначено канонами і Томосом про автокефалію.
У зверненні ПЦУ сказано: «Тридцять років Москва обманювала вас, обіцяючи відгукнутися на соборно засвідчене прагнення Православної Церкви в Україні мати автокефальний, адміністративно незалежний устрій. Де є рішення, обіцяні у Москві ще 1992 року? Як виконані обіцянки боротися за автокефалію, які 30 років тому ієрархи письмово складали в Києві та в Харкові? Замість конкретних кроків та рішень вам знову пропонують «міркувати і обговорювати» – в надії, що ваше керівництво зможе залишити все так, як було в минулому».
Як член Священного Синоду ПЦУ, я хочу також звернутися до архієреїв, священників і вірян УПЦ МП такими словами нашого синодального документа: «Ми не маємо наміру чи бажання зосереджуватися на суперечках минулого, але хочемо разом з вами творити майбутнє єдиної Помісної Української Православної Церкви”.
Тетяна Квасюк
