Після вилучення з продажу в Білорусі відомого антитоталітарного роману “1984”, остаточний вердикт популярній книзі винесли в мзс росії.
Речниця відомства, яка вже не раз прославилась провокаційними заявами, повідомила, що роман-антиутопія англійського письменника Джорджа Орвелла описує сучасний Захід, а не путінську росію.
До речі, роман був довгий час заборонений в СРСР. І лише після падіння Берлінської стіни почав видаватися на пострадянських теренах. Він миттєво став популярним серед читачів, котрі на собі відчули потворність комуністичної тоталітарної системи.
Саме цю антигуманну сутність і перейняв від тюрми народів-совдепа теперішній його нащадок рашистський режим.
І ось що повідомила “авторитетний науковець в галузі історії, географії, філософії, культури та літературознавства” захарова: “Багато років ми вважали, що Орвелл описав тоталітаризм. Це один із глобальних фейків.
Орвелл писав про кінець лібералізму. Він написав, як лібералізм заведе людство в безвихідь. Він не писав про СРСР, він писав про суспільство, в якому жив, про крах ідеї лібералізму”.
До цього захарова договорилася виступаючи перед студентами в Єкатеринбурзі. Один з присутніх поставив речниці мзс рф питання, що відповідати його друзям за кордоном, які порівнюють стан суспільства в путінській росії з суспільством в романі “1984”.
Захарова порадила, щоби цей студент сказав своїм знайомим за кордоном, що роман “1984” – це про “них, а не про нас”, і пояснила, що росіян зараз обманюють. Хоча не закінчила думку, що обманюють у росії, а не за кордоном.
До речі, “1984”, виданий 1949 року, став найбільш відомим романом письменника Джорджа Орвелла (Еріка Артура Блера).
У цьому романі він описує уявне тоталітарне суспільство у 1984 році, де думки, наміри та бажання всіх людей контролює через різні технологічні засоби Поліція Думок. Щодня працівники всіх закладів, установ і підприємств упродовж двох хвилин дивляться пропаганду, де їм кажуть, що “Війна – це мир”, “Незнання – це сила”, і “Свобода – це рабство”. Так само спеціальні установи вилучають із книг усі згадки про минуле, а мову штучно викривлюють лінгвісти, щоби там не було слів на позначення таких понять як “демократія”, “кохання”, “рівність” тощо.
У романі влада створює штучну істерію серед жителів, лякаючи ворогами довкола, від яких врятувати здатен лише мудрий і могутній “Старший Брат”, який власне і контролює цих людей через Поліцію Думок. Тих, хто починає чинити опір, піддають тортурам. Найбільш жорстоким видом катування було використання головного особистого страху людини проти неї, аби вона зрадила своїх близьких і свої переконання.
Фінал роману – нещасливий для головного героя. Він підкреслює тезу автора, що в такому суспільстві спроби окремого індивіда чинити опір будуть марні. Сам Орвелл писав і казав, що брав за взірець режими нацистського Райху та сталінського СРСР для фабули свого роману.
Цікаво, який черговий абсурд згодують рашистські попагандони соїм зазомбованим путлерівцям? Чим ошелешать цивілізований світ заради виправдання власної фашистської машини, яка хоче зруйнувати світовий порядок і принести горе та страждання всьому людству?
Сергій Бойчук
