І природне бажання кожної людини знати, а яким саме сьогодні є наше життя без прикрас чи надмірного згущення темних фарб, залишиться.
Залишиться і журналістика, яка також буде іншою на всіх ресурсах: без промивання мізків проплаченими лайнометами, без фейків та інформкілерства. Бо суспільство уже зрозуміло, що таке маніпуляції з об’єктивністю. І скільки страшного горя може принести пропагандонія, яка рядиться під журналістику.
Тому в Україні будуть професійні та відповідальні медіа. Саме таку інформполітику увесь час сповідував «33-й канал». І ми всі, хто реально хоче знати правдиві новини, ще повернемось до формату друкованих ЗМІ.
Бо вони існують у рамках правового поля і несуть відповідальність за свій контент. Зрештою, електронні засоби масової інформації, особливо в умовах воєнних дій, набагато вразливіші, ніж друковані. Хоча і друкованим зараз непросто.
Свого часу росія подбала і про таку стратегічну галузь, як виробництво газетного та іншого паперу. Три потужних українських паперових виробники, серед яких відомий Жидачівський комбінат, були викуплені і знищені.
Так само, як на газ, підсадили на свій папір всю українську поліграфію. За три місяці війни газетний папір подорожчав вдвічі. І, природно, що він перестав надходити на наш ринок. Але це ще не межа. Європейські виробники паперу продають його дорожче, бо ж вартість долара піднімається. А з врахуванням інфляції вартість цього паперу підніметься вже втричі з моменту оголошення минулорічної передплати. Подорожчали й інші витратні матеріали, яких також у нас не виробляють.
Ринок реклами на даний час в Україні перестав існувати. Електрика для нас по 6 гривень за кіловат, газ діамантовий з доставками, обслуговуваннями і т.д., наче капкани… Щодня чекаємо на ще один новий удар по ЗМІ. Нас практично зараз поставили на грань виживання.
Ми уже всі відбули відпустки за власний рахунок, скоротили на 30% штат, перевелись на мінімалки та півставки, а воно й далі викручує руки. Але ми тримаємось. Бо нас болить. Бо хочемо розказати вам правду про тих золотих наших захисників та захисниць, які поклали голови за волю українців.
Хочемо розповісти про героїв на передовій, в тилу. Хочемо, щоб ви з перших вуст знали, чим живуть зараз Вінниччина, Україна і світ. А ще нам важливо дати слово кожному з вас, наші шановні читачі. Щоб ви так само правдиво розповіли, чим живе ваша громада. Чи немає нечесних керівників, які крадуть гуманітарку та обманюють громадян…
Словом, нам є що робити. Тому ми з вами мусимо тримати стрій в нашій інформармії. Ваша увага до нашої газети — це колосальна підтримка для нас. Це наш спільний фундамент нового післявоєнного життя з відкритою, повністю підконтрольною громаді владою. Без шахерів-махерів з бюджетом, землею, комунальним майном.
Певно, і владі, якщо вона готова до нового суспільного запиту на чесних чиновників, можна було б підкласти плече, щоб допомогти незалежній журналістиці. Хоча б з вирішенням питання якоїсь гуманної ціни на імпортний газетний папір для вітчизняних друкованих видань. Очевидно, це мало б вирішуватись на рівні уряду. Напряму, без всяких прилипал-посередників. Для країни зараз є багато надважливих питань. Розуміємо. Але питання інформаційної безпеки також не другорядне. Як ми уже всі зрозуміли.
Анатолій ЖУЧИНСЬКИЙ,
Заслужений журналіст України,
головний редактор газети
«33-й канал»
