Свою позицію аргументував так:

– Про мову і «музику внє палітікі».

Моя думка тут однозначна: позиція «какая разніца» і призвела до війни.

У мене є багато друзів, які ще у 2014 році відчули на собі «братню любов». І чим більшою була ця «любов», тим швидше знайомі вилікувовувалися від «руского міра» – в один день. А також від «музика внє палітікі».

Та деякі навіть зараз, на жаль, не можуть зрозуміти, що корінь зла — саме тут.

Починати треба із себе.

Дехто каже, що в усьому винен московський карлик. Але насправді багато хто його сюди кликав, щоб «асвабаділ».

Дехто відверто дивується, мовляв, «как оні моглі»?

Та «маглі», бо ж прийшли «рятувати» вас і свій «рускій язик».

Якби ви не були його носіями, то вони б сюди не йшли.

Як до російськомовних людей це донести?

Вони ж вигадують тисячу відмовок: я думаю «на руском», «у мєня чєлюсть рускоязичная»… Намагаєшся пояснити, що навіть папуга вчиться говорити, ведмедя вчать на велосипеді їздити, а ви просто не хочете і ніколи не ставили собі за мету вивчити українську мову.

Але якщо ми зараз з цим не дамо собі раду, не поставимо крапку на тому «рускому мірє», то потім з автоматами будуть бігати наші діти.

Пам’ятайте про це, любі російськомовні українці, і скоріше переходьте на українську! Я у вас вірю! І точно знаю, що, маючи бажання, ви все зможете!

Слава Україні!