Лариса Ніцой:

Я – гнида? Так сказала провідна журналістка теперішньої влади Наталя Мосейчук. Вона сказала це на весь голос на всю Україну. Ні, вона не назвала моє прізвище. Але сказала, що всі, хто піднімають мовне питання в час війни – гниди. То, виходить, що це я. Бо все своє свідоме життя  я піднімала питання утвердження української мови в Україні і війна не стала цьому на заваді. Для мене мова – це не звуки, а формування спільного світогляду нашої нації. Вороги це розуміють. Коли вони утверджують свою мову на захоплених територіях, то не йдеться про те, щоб люди повторювали за ворогами звуки їхньої мови. Вороги своєю мовою хочуть нав’язати поневоленим людям свій світогляд. Під час війни особливо гостро зазвучало питання утвердження української мови в Україні і українського світогляду, української ідентичності. І це ж треба, коли українці масово стали переходити на українську і закликати до цього інших, назвати їх гнидами.

Мій зять служить в ССО і захищає Україну від московської гиді. Він ветеран АТО, який знову взяв зброю до рук. Він теж утверджував і продовжує утверджувати українську  мову в Україні. Війна не змінила його думки, що в Україні всюди повинна панувати українська мова, бо московська мова – це зброя ворогів і загроза Україні. Для мне мій зять-воїн, герой. А для Наталі Мосейчук він, який піднімає питання мови, теж, виходить, гнида.

Мій чоловік, історик, кандидат наук. Він соратник В’ячеслава Максимовича Чорновола. У 90-х утверджував незалежність України. Раніше мій чоловік вважав, що головне – це економіка, а мова і культура прикладуться. Він змінив свою думку. Тепер він вважає, що мова – корінь успіху і невдач українського народу, як культурних, так і економічних. Українська нація з утвердженою всюди українською мовою буде міцною, а отже, успішною у всіх галузях. Без мови українці будуть слабкою нацією. Їх чекатиме невдача. Правильність цієї думки підтверджують останні 30 років неуспішної України. Він піднімав питання української мови в Україні до війни і під час війни теж піднімає це питання, як особливо важливе. Для Наталі Мосейчук він теж, виходить, гнида.

Моя доня вчителька. Вона зростала в москвомовному київському середовищі, але не зламалася і ніколи не переходила на московську, навіть з однолітками. Вона закінчила університет Шевченка і обрала вчителювання. Мою доню люблять учні. Я чула, як вони називали її найкращою. Вона навчає діток, які переважно змосковщені, і вона вимагає, щоб учні спілкувалися українською всюди, а не лише на уроках. Війна не змінила її. Вона просить своїх друзів спілкуватися з нею українською і продовжує піднімати питання важливості української мови в Україні. Це її Мосейчук назвала гнидою.

Мій син студент. У школі в 5 класі він відмовився вивчати московську мову, чим поставив на вуха школу, в якій частина учнів теж відмовилася. В коледжі він вимагав, щоб викладачі викладали українською мовою і не боявся відстоювати своє право на навчання українською. Він хотів мати україномовне середовище – і вступив до Києво-Могилянки. Вчора мій син написав роботу «Мистецтво під час війни», де взяв за зразок українських митців Юрка Журавля, Сашка Обрія, Антіна Мухарського, Сергія Василюка, Артема Полежаку, Влада Сорда та багатьох інших, україномовних авторів, які утверджують українську мову в Україні. Він також продовжує відстоювати українську мову серед змосковщених однолітків. Мабуть і він гнида, на думку Мосейчук.

Я знайома з сотнями українців, які публічно і на весь голос відстоюють українську мову. За ними стоять сотні тисяч українців, а за ними мільйони – які в часи війни не соромляться, не мовчать, а продовжують говорити кожен на своєму маленькому місці про важливість утвердження української мови в Україні. Вони розуміють, що московська мова підриває Україну. Вони вдячні воїнам в окопах, якою б мовою ті не говорили, але воїни в окопах не є індульгенцією іншим, які за спиною воїнів поширюють в Україні шкідливий московський язик, поширюючи ним рускій мір і послаблюючи Україну. На відміну від тих, кого й бомби не змусили прокинутися, ці мільйони українців продовжують утверджувати українську мову в Україні. Вони пишуть оголошення на дверях і дописи в соцмережах, переводять на українську свої ютуб-канали, тік-токи та інстаграми, створюють нові меми та жарти українською, закликаючи робити й інших те саме, вони піднімають питання мови. Це їх Мосейчук назвала гнидами?

Я питаю у влади. Хто стоїть за спиною у вашої провідної журналістки, рупору вашої влади, учасниці всіх національних телерадіомарафонів, що вона безкарно дозволяє собі обзивати мільйони українців, які в умовах війни продовжують утверджувати українську мову і захищати її від колаборантів, хто дозволив Мосейчук Наталі називати цих українців гнидами, нав’язуючи всій Україні московський наратив?

Від редакції:

А ви яку позицію займаєте? Діліться своїми думками. В суперечці народжується істина.

Андрій Власенко