Чому брехня – головний козир кремля?
У росії зараз потужно підігрівається «патріотичний» дискурс, спрямований передусім проти США. Це поєднується з відходом держави від фінансової підтримки соціальної сфери, освіти. Ця суміш ура-патріотизму і жорсткого ринку не пояснюється жодною ідеологією. Пропагандисти, звичайно, можуть говорити про якісь споконвічні російські цінності, але вони суперечливі, не оформлені і ніяк не вкладаються, наприклад, в ідею переведення охорони здоров’я на рейки жорсткого ринку. Формування патріотичного погляду у росіян йде через культурні заходи, написання історичних книг для школярів. Чимало що тут парадоксально суперечливе, і це завдання особливо складне в ситуації, коли всі мають доступ до величезного моря інформації. Цей проект приречений.
Французький політичний філософ Клод Лефор писав, що у влаштуванні будь-якої сучасної держави закладено внутрішній парадокс: «Між ідеологічними висловлюваннями держави та її ідеологічною практикою існує неминучий розрив». Для легітимності державного правління панівна ідеологія змушена постійно апелювати до «об’єктивної» істини. Наприклад, до ідеї побудови суспільства загальної свободи та щастя. Ця істина приймається за аксіому: її не можна поставити під сумнів, але довести засобами державної ідеології неможливо.
Парадокс Лефора у структурі будь-якої сучасної державної ідеології робить її свідомо нестійкою. Якоїсь миті він може призвести до кризи ідеології, а отже, і кризи легітимності державного правління.
Ті, хто застав совок ще пам’ятають, як комсомольські секретарі постійно вигадували різні хитрощі, щоб, з одного боку, прозвітувати про виконану роботу, а з іншого – не проводити всю цю роботу. Саме це досі відбувається на росії.
Люди, відчуваючи, що система незмінна, вічна, формували своє життя всередині неї. Було нормальне життя, яким можна було жити, але при цьому існувала і маса неприємних речей, і всі чудово знали, що є життя іншого типу. Той самий Захід, зокрема. Але це було табу.
Совок розвалився. Зараз росію чекає та ж доля і єдиний вихід – війна. Але ментально більшість України вже поза совком і російськими наративами. А отже, перемога майбутнього над минулим є питанням світогляду, принципу. Та часу.
