Також сьогодні прочитав у свіжому номері “33 каналу” інтерв’ю з очільником ФГ “Ольгопіль” Павлом Каленичем. Нормальне інтерв’ю. Патріотична позиція у чоловіка, справедлива. От тільки з одним моментом я не погоджуюсь.
Відомий меценат і фермер на прохання жителів відмовляється прибирати пам’ятник Пушкіна, який поряд із Шевченком, бо “це гарний поет, якого він читає” і так далі… Звісно естетичні вподобання – це справа особиста.
Але, є ще й політичний підтекст у цій історії. Хочу про нього нагадати. Цього самого Пушкіна радянська влада обрала “образцовьім поєтом-пророком”, щоби домінувати в союзі через культуру. Поету Пушкіну відвели особливу роль в імперській пропаганді, тому маємо в Україні більше 100 пам’ятників і тисячі вулиць Пушкіна.
В поемі “Полтава” він висміює і засуджує Мазепу, згадує Україну в ролі малоросії. Ось кілька цитат із публічних робіт “вєлікого”:
“Часть территории современной Украины называлась с XII века укрАиной (окраиной), пограничной территорией. К XVII веку это название перешло и на остальную часть территории нынешней Украины, а слово “украинцы” стало самоназванием народа.
До воссоединения Украины с Россией в 1648 г. украинцы, жившие на землях, подвластных союзу Литвы и Польши – Речи Посполитой, называли себя чаще русскими”, “Малороссия – это “малая Россия”, в отличие от Великороссии – “Великой, обширной России”, понятие чисто географическое.
Белоруссия (Белая Русь) – “свободная Русь”, так называлась часть территории западной Украины и Белоруссии не занятой литовцами и монголо-татарами, Чёрная Русь – “зависимая, угнетённая Русь”, так называлась часть территории западной Украины и Белоруссии занятой литовцами и монголо-татарами. Червоная Русь (Юго-Западная Украина) – красная, красивая.”
На сьогодні для відновлення історичної справедливості створено чат бот в телеграмі “А Пушкін вам что сделал?” Раджу всім бажаючим скачати…
Можливо, хтось подивиться на цього митця іншими очима.
Юрій Краківський,
депутат Якушинецькоі ТГ
