Але його там не хоронили, а лише тепер доставили в Україну.
Ось якими спогадами ділиться вінницький журналіст та письменник Віктор Мельник:
Сьогодні ми провели в останню дорогу Юрія Карягіна.
Познайомився я з ним у другій половині 1980-х, коли мене, кореспондента обласної молодіжки, занесло якимось із журналістських вітрів до директора “Вінницяінтуриста” – то був Юрій Олегович. Заприязнились відразу, відтак усі наступні десятиліття підтримували приязні стосунки.
Трохи пізніше, працюючи вже заступником міського голови, він допоміг мені зі встановленням міського телефону. Згодом поїхав до Києва: докторантура, професура в одному з київських вишів, а останніми роками – в одному з варшавських. Бачились зрідка, але я завжди з цікавістю слухав його розповіді про новий досвід.
Звичайно, проїжджаючи в листопаді 2019-го через Варшаву, я не міг не скористатись нагодою, щоб ще раз не зустрітися, і Зорій Файн зафіксував нас на світлині. Востаннє ми бачились у Вінниці в січні 2020-го: посиділи в “Челентано”, пригубили по коньячку, і Юрій Олегович категорично наполіг, що розраховуватись буде він. Тепер уже не побачимось ніколи…
Хай залишиться світла пам’ять про цю світлої душі людину.
Андрій Власенко
