В це важко повірити, але ще за день до зупинки свого серця Федір Шевчук, діючий редактор газети «Бершадський край», розміщував некролог про свого наставника і попереднього редактора:

ПЕРЕСТАЛО БИТИСЯ СЕРЦЯ НАШОГО КОЛЕГИ!

На 75-ому році після важкої хвороби помер колишній багаторічний редактор газети «Бершадський край», заслужений журналіст України, автор більше десятка книг з історії рідного краю, лауреат обласних журналістських премій у п’ятьох номінаціях, почесний громадянин села Серединки, депутат районної ради чотирьох скликань МАНІЛЕНКО ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ.

П. В. Маніленко за всю більш ніж столітню історію газети очолював її найдовше – загалом двадцять років, у той час коли його попередники утримувалися лише від одного до семи років.

Під час редагування ним вона була найтиражнішою на Вінниччині з найкращими фінансово-економічними показниками. «Бершадський край» удостоєний багатьох нагород, двічі визнавався кращою районною газетою України, перемагав у багатьох творчих конкурсах. А сам П. В. Маніленко за сумлінну працю та професійні здобутки, вагомий творчий доробок неодноразово заохочувався Національною спілкою журналістів України, Держтелерадіо, облдержадміністрацією та облрадою. У 2020 році нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України. Особливо гордився Петро Васильович тим, що колектив редакції присвоїв йому звання «Почесний редактор», а жителі Серединки – звання свого почесного громадянина. Петро Васильович дуже багато робив для увічнення пам’яті про Василя Думанського, підготував і видав при сприянні ТОВ «Прогрес» книги, плакати та фотоальбом про Серединку, допомагав у проведенні різних заходів.

Вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, Петро Васильович не припиняв журналістської діяльності, постійно перебував у творчому пошуку, написав книги про Джулинку, Березівку та інші, знаходив яскраві імена земляків. У нього було ще багато творчих задумів і планів, незважаючи на хвороби, він залишався людиною небайдужою й активною, прагнув зробити якнайбільше для прославлення рідної Бершадщини та її людей.

Колектив ПП «Редакція газети «Бершадський край», первинна організація Національної спілки журналістів України, громадські кореспонденти, колишні працівники друкарні глибоко сумують із приводу передчасної смерті колишнього багаторічного редактора районної газети «Бершадський край», заслуженого журналіста України Маніленка Петра Васильовича та висловлюють щирі співчуття дружині Раїсі Федорівні, доньці та колезі Світлані Петрівні Уманській, синові Ігорю Петровичу Маніленку та всім рідним покійного.

НА СПОМИН ПРО КОЛЕГУ

Отак раптово, просто серед дня.

Враз зупинився шлях його в майбутнє,

Смерть вибила з-під сідока коня,

Бо смерть не здала щось зробити путнє.

Ще стільки добрих справ і світлих мрій

Не встиг, на жаль, він за життя зробити,

Бо, мабуть, жах сьогоднішніх подій

Не дали серцю змоги пережити.

Пішов у засвіти під час війни,

Хоч воював завжди і до останку,

Заслуги є, але нема вини,

Що заслонила смерть життя фіранку…

Написав його колега

Віктор ЦИМБАЛ

І раптом передчасна смерть самого Федора Шевчука. І такий вірш, по праву торкається і цього журналіста і редактора.

Багаторічного товариша «33-го», шанованої і моральної, безмірно талановитої людини і журналіста.

Так не буває, це якесь непорозуміння, подумав кожен із колег… Тому декілька разів перепровірив цю звістку.

Таки жахлива правда.

Бо в ці місяці згорають як свічки не лише наші колеги на фронті. Вони так само згорають в тилу. Бо ж кожну історію своїх публікацій, кожне журналістське розслідування пропускають через своє серце! Та й випускати тепер щоразу новий випуск газети, що у фінансовому, що в творчому плані прирівнюється до подвигу!

Нестерпно важко зараз – коли через душі журналістські і серця проходять страшні репортажі з цієї жорстокої війни. Коли щоденно похорони героїв. І репортажі про це в газетах…

Федір Шевчук був великим професіоналом.

І про таких людей, навіть не журналістів, кажуть, що від нього пахло за кілометр порядністю.

От стоїть перед очима його добродушна посмішка, інтелігентне обличчя професіонала. А далі добродушний і мудрий погляд з-під окуляр.

Він асоціювався з образом українського інтелігента, який «не кидає бісером», але якого з принципів не зрушить жоден «мір» на землі.

Ось таким залишиться в нашій пам’яті Федір Шевчук!

Сьогодні твоя душа відлітає у Вічність світлим птахом.

Напевно вже у тім незвіданім вічнім житті на небесах ви зустрінетесь разом із своїм колегою і наставником Петром Маніленком.

І хоча звання «Почесний редактор» в земному житті заслужив від вашого колективу, за твого сприяння Федоре, лише Петро Маніленко, для нас ви обоє почесні! Ось так почесними і залишитесь в пам’яті нашого журналістського братства.

Вічна пам’ять! Нашу перемогу ви вже зустрічатиме на небесах!

«33-й» висловлює співчуття рідним і близьким колег, колективу газети «Бершадський край». Розділяємо вашу біль і сумуємо разом з вами. 

Колектив «33-го»