Віктор Бернов із Збаража Козятинського району — легендарна людина. Два роки тому він підписав контракт та пішов служити до 131-го окремого розвідувального батальйону, що дислокується на Вінниччині.

Чимало часу чоловік провів у найгарячіших точках у зоні АТО. Має чимало нагород та подяк за зразкову службу від командування. Зокрема на День незалежності Віктор брав участь у військовому параді у столиці. Тоді від міністра оборони Степана Полторака отримав подяку та календар, надрукований Збройними силами України. На одній із світлин – Віктор з командиром і побратимами.

Коли Віктор Бернов влітку 2017-го повернувся зі шпиталю, де лікував руку, з ним трапилась цікава подія. Прибігла вагітна сусідка Віта зі словами: «Я народжую!» Не роздумуючи, чоловік посадив жінку у свою «Волгу» і мерщій повіз до лікарні в Самгородок. Та коли пішов кликати медиків, Віта народила на задньому сидінні. Хлопчик з’явився на світ на 30-му тижні вагітності з вагою 1350 г та зростом 42 см. Молода мама, яка нещодавно тільки відійшла від пологів, все життя дякуватиме своєму рятівнику, адже того дня вона могла втратити довгоочікуваного синочка.

А 24 листопада із нашим земляком трапилась біда. Про деталі поранення інформації мало. Відомо, що Віктор крикнув: «Всім лягати», – та ногою відкинув гранату. Не вистачило буквально долі секунди. На жаль, воїну вибуховою хвилею відірвало обидві ноги до колін. Військовою санавіацією його доправили до Харкова. Вдома на нього чекають мама, дружина Валентина та два сини. Старший Валерик ходить в 11 клас, менший Вовчик – у 9-й.

– Дуже сумую за рідними, — каже Віктор. — Приїжджали до мене мама, дружина. Дітей просив не брати, бо одне діло знати та розуміти про поранення, а інше — бачити це все… На свята мене відпускають із шпиталю, аби побачити їх та своїх побратимів, які також приїдуть у гості. Вони і розкажуть про все, що сталось того дня. А ще хочу побачити Віту та її синочка. Рани на ногах ще загоюються, але бойовий настрій не втрачаю. Як тільки вилікуюсь — поставлю протези. Буду і надалі допомагати хлопцям, бо знаю, що їм потрібно, з власного досвіду. Та й вдома роботи багато, тому відпочивати часу нема.

Віктор Бернов та його рідні дякують всім землякам, які, дізнавшись про важке поранення, підтримали морально і матеріально. У новому році вони бажають всім читачам миру, благодаті та богатирського здоров’я.
Хто хоче допомогти Віктору – звертайтесь до редакції.