Викладає у Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Депутат Вінницької облради 8 скликання. Народився в смт Крижопіль у сім’ї фермера. Має доньку. Велика родина Василишених з перших днів російської агресії стала на захист країни. І вже п’ятий місяць допомагає фронту.

– Як війна увійшла у ваше життя?

– Швидше, увірвалась. Розбудив дзвінок з Києва о 04.13, де звучали слова: ти це чуєш? Спочатку не міг второпати, що коїться, тому що знаходився у Крижополі. А тут ракети з’явилися вже о шостій ранку. І тоді я зрозумів, що розпочалась повномасштабна війна. В той же день нами було створено гуманітарний штаб та розгорнуто мобілізаційні штаби у громаді. Хоч я і був ознайомлений з волонтерством у 2019-му через ковід, але довелось освоїти нові слова – турнікети, “пташки” та дорослі іграшки…

Звісно, відразу вийшов на зв’язок у режимі 24/7 з усіма громадами, за якими закріплений як депутат. Запитував, що їм потрібно, допомагав оперативно вирішувати проблеми. В перші дні займалися розміщенням переселенців та постачанням палива для них. Дякую, що своє плече підставили фермери та підприємці: допомагали технікою, пальним, продуктами та всім необхідним.

Для роти охорони ми привезли 400 бетонних блоків, які пішли на будівництво інженерних споруд. А ще – дрова, інструменти, генератори, камери відеоспостереження, не кажучи вже про харчування бійців. І кожна громада щось робила, і кожен житель цієї громади чимось допомагав. Для громадської безпеки організували патрулювання по старостинських округах та в Крижополі.

Також відразу відвантажували гуманітарну допомогу в Харківську, Миколаївську та Київську області. І продовжуємо це робити зараз.

– Кабмін повідомляє, що ВВП країни за цих 4 місяці впало майже на 50%. Знецінилась гривня. Ми зможемо виплутатись самостійно, якщо Європа і США остаточно втомляться від війни? Про таку загрозу вже попереджав англійський прем’єр Борис Джонсон.

– Втрата третини ВВП – закономірний наслідок війни для країни, що тривалий час потерпає від бойових дій, особливо таких агресивних та антигуманних з боку злочинного кремлівського режиму. Тому сценарії розвитку можуть бути різними, але покладаємось на надійних західних партнерів та уряд. Також є сподівання, що значна частина бізнесу відновить свою діяльність, декілька місяців їхніх виплат до бюджету дадуть позитивний ефект на макрорівні.

Але, найголовніше, влада має впровадити чіткі правила гри для підприємців. З подоланням економічної кризи без лібералізації податкової системи Україна не впорається. Зараз ми бачимо якісь хаотичні дії: то відміняють податки, то поновлюють. Українському бізнесу сьогодні і так вкрай важко, а коли ти ще й не розумієш, що буде завтра – є відповідна реакція. Для відновлення ВВП країна має запрацювати, а для цього необхідно створити відповідний сприятливий інвестиційний клімат.

– Канцлер Німеччини Шольц каже, що на відбудову України потрібно буде кілька поколінь. Згодні з ним?

– З його твердженням не погоджуюсь, тому що українці – сильна та працьовита нація, яка зможе відбудувати країну за короткий термін. Головне – бути сильними, вільними, єдиними та незалежними. За що, власне, і бореться зараз наш народ на фронті і в тилу.

– Зараз від багатьох чути, що політична історія України обнулилася. Мовляв, незмінні попередні політичні діячі – це вже “збиті льотчики”. То чи потрібно буде проводити дострокові перевибори всіх органів влади?

– Мені здається, що війна – це час для того, щоб народжувати нових лідерів. Ви запитаєте, хто вони? Я не знаю. Поки що, крім патріотів, які пішли зі зброєю воювати з рашистськими окупантами, які залишились і не втекли за кордон, більше нікого не можу назвати. Але все ж таки вважаю, що люди вже встигли побачити, хто справжній, а хто штучний. Хто не запитує у президента, що йому робити, а пре плуга і додає людям оптимізму кожним своїм зверненням. Хто не кидається в обійми окупанта за кістку зі стола і не зраджує родину, а навіть в окупації продовжує боротись.

Мені здається, що успішне майбутнє країни – це справа справжніх лідерів, а не намальованих чи призначених патріотів.

Дострокові перевибори потрібні тільки тоді, коли є політична криза, на даний час я не бачу такої кризи. Країна, як ніколи, об’єднана навколо президента. Однак, все можливо у подальшому. Навіть якщо і будуть дострокові вибори, то в нас є люди, які можуть вести за собою та працювати на благо країни.

– Є думка, що реформа місцевого самоврядування не стала поштовхом для масового розквіту громад. Люди скаржаться на новообрану владу: крадуть землю, роздувають штати, призначають собі міністерські зарплати… Як з цим покінчити?

– Я б так не сказав. Децентралізація  дала можливість ефективно та раціонально використовувати фінансові надходження у громадах. Також вона дозволила стати мобільнішими в ухваленні рішень. Тепер можна прийняти їх за години і щонайбільше за добу вже впроваджувати.

Мені відомо, що в деяких громадах  роздуті штати та великі заробітні плати. Але там, де громадяни небайдужі, діяльність голови, депутатів та керівництва громади чітко контролюється. І лише під тиском громади раціонально використовуються кошти. Люди, платники податків, заробляють ці кошти та змушують місцеву владу спрямовувати їх на реалізацію соціально-економічних проєктів. Там, де людям байдуже, де вони не використовують свої конституційні права, бюджетні кошти влада проїдає та позбавляє громаду подальшого розвитку. Час зараз такий, що всі корупційні схеми мають вмерти. Прозоро, справедливо, з повагою до кожного члена громади – ось як тепер мають працювати чиновники.

– Опозиційні партії чи ті, що називали себе такими, майже всі заборонені. А проєвропейські сповідують єдину ідеологію. З чого і як, на вашу думку, формуватиметься опозиція? Щоб ми часом з однопартійністю не вийшли на якісь тоталітарні манівці?

– Те, що в нас більше не буде проросійських партій – лише плюс. Ми й так запізнилися з позбавленням впливу на українців п’ятої колони кремля. А опозиція до влади у нас завжди зорганізується з часом, не маю жодних сумнівів. На моє переконання, коли в країні війна і кожен день гинуть наші люди, є одна політика – перемога.

Політична конкуренція може існувати і розвиватись лише в демократичній країні, але при цьому її характер і специфіка залежать від обраної суспільної моделі. Остаточно будемо визначатися після закінчення війни. Але основа цієї моделі вже нами визначена: демократія, свобода слова, соціальна справедливість і один для всіх закон. Можливо, хтось ще сподівається на повернення “схематозів”, відкатів та «стрижки бюджету». В тій країні, заради якої поклали свої життя тисячі найкращих українських синів та дочок, цього вже не буде.

Спілкувався
Анатолій ЖУЧИНСЬКИЙ