Рашистська орда рівняє з землею українські міста та села. Гідні чоловіки та жінки вступили до ЗСУ та стали на захист Батьківщини. Ми вдячні героям-воїнам, які мужньо протистоять ворожій навалі.

Наша газета вже повідомляла про вінничан — «свободівців», які мужньо тримають оборону на Сході у складі батальйону »Свобода». Вони до останнього виконували накази у містах Рубіжне та Сіверськодонецьк. Так, за мужність та героїзм у цих боях Президент нагородив «свободівця» за позивним Шаргород.

Володимир Зеленський особисто нагородив молодшого сержанта Іваська Василя орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

– 6 червня Президент відвідав Лисичанськ — підтримав військових і вручив державні нагороди. Боєць батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України мужньо обороняв міста Рубіжне та Сіверськодонецьк, вдало проводив розвідувальні операції та зачистку території від ординців, — повідомили у батальйоні.

«За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня».

– Пишаємось нашими мужніми воїнами! — вітають побратими зі «Свободи».

Але не лише в однойменному батальйоні воюють вінницькі «свободівці». Так, голова Тульчинської «Свободи» поповнив ряди 120 бригади Збройних сил України.

Хоч Артем Олійник і не мав раніше військового досвіду, у мирному житті займався підприємницькою діяльністю, та покинув все і пішов на війну. 23 лютого зібрав всі необхідні документи і записався в резервісти ЗСУ, щоб пройти навчання, стрільби, отримати базову військову підготовку. Ось що він розповів:

– 5 година ранку 24 лютого. Прокинувся із сім’єю від сирени автомобіля ДСНС. Одразу виникло якесь незрозуміле, дуже тривожне відчуття. Почав переглядати телеграм-канали з новинами, а там вже під ракетними обстрілами Київ, Харків і наше маленьке містечко Тульчин у тому числі. Я тоді остаточно зрозумів, що все — почалося. Дружина не повірила чи не хотіла в це вірити, 5-річна дочка взагалі не розуміла нічого. І тут пролунав дзвінок від близької нашій сім’ї людини, дружини військовослужбовця. Вона каже: «Почалася війна».

Я швиденько зібрав родину і відвіз сім’ю у більш безпечне місце, як мені тоді здавалося. А сам о 7-й годині ранку був у військкоматі. Одразу поповнив ряди 120 бригади 169 батальйону.

– Які завдання перед вами?

– Наша бригада доволі молода. За короткий проміжок часу нам вдалося сформувати потужний боєздатний організм, що перетворився на велику родину, де солдати завжди відчувають підтримку побратимів і командирів усіх ланок. Бойова ефективність постійно відточується. Війна відбувається не лише на землі, на воді й у повітрі, а й в інформаційному просторі. Ворог також читає та аналізує інформацію з відкритих джерел. Тому я не можу повністю розповісти про місце розташування, завдання та накази, які стосуються поставлених нам бойових завдань. Зараз просто не уявляю себе не у ЗСУ. Я маю бути тут, маю захищати свою країну, свою сім’ю. Кожен з нас виконує свій обов’язок перед народом України.

– Які прогнози цієї війни?

– Ця війна не закінчиться лише тому, що один мільйон із сорока на межі своїх можливостей б’ється з ворогом. Ніяке «чарівне ЗСУ» та волонтери не вб’ють усіх рашистів! Не вб’ють, поки в тилу не почнуть сприймати ворожу культуру як отруту, допоки в країні будуть тисячі «приходів» сатанинської секти МП, допоки наші діти будуть слухати московський «моргенштерн» й інше московське лайно, допоки українські корупційні чиновники будуть наживатися на війні.

Війна не закінчиться, допоки здорові дядьки будуть відсиджуватися на курортах, а весь народ не буде готуватися до війни. Війна не закінчиться лише від того, що ми цього хочемо…

Людмила ПОЛІЩУК