Жили-були, пили і крали
В москві паркетні генерали.
Хоч мали гори і поля,
Їх муляла чужа земля!
Зібрались крадії в погонах
Полізти за чужі кордони,
А цар їх на ім’я Пуйлан
Придумав дуже хитрий план:
«Щоб захопить чужий горОд,
Скажу, що всі – один народ.
А раз ми всі одна сім’я,
То вами править буду я!»
Усім, кого хотів убити
Брехав, що хоче їх звільнити,
А хто здаватися не хоче,
того замучать і замочать!
Окрім землі, віддав наказ,
Украсти також унітаз.
Затвердив дату для початку,
Й поставив на указ печатку.
Сказали «Єсть!» війська паркетні
Взяли для рядових пакети
Парадні форми поскладали
Щоб зразу вішати медалі
Взяли на дві доби пайків,
Взяли з навчань призовників,
Підняли армію і зброю,
І все поперли за собою.
Щоб було легше землю вкрасти
Вночі придумали напасти.
Мовляв, покИ хазяїн спить,
Його простіше розбомбить.
Одного лиш не врахували,
Що хазяЇ в ту ніч не спали.
Про підлий напад рано вранці
Сказали їм американці.
За рідні села і міста
Народ боротися повстав.
Чужинців били і стріляли,
Та ними ж землю удобряли.
Непереможні Збройні Сили
Піхоту як траву косили,
Ворожі танки й кораблі
топили в морі і в землі!
І вдень і внічку воювали,
Земля їм сили надавала.
Як світ побачив тих Героїв,
Одразу дав найкращу зброю!
Пуйлан очам своїм не вірив,
Від злості став кривавим звіром
Понищив села і міста,
Та переваги не дістав.
Він кидав танки в Україну,
А їх палили Джавеліни,
Штовхав у бій нові отари,
Та їх бомбили Байрактари,
Усі броньовані колони
Палили Стугни і Піони.
Жадав хоча б морської слави,
Але і там його послали!
Не було у царя ідей,
Він кидав в бій усіх людей,
Аж поки на чужій землі
Лягли останні м о с к а л і…
В порожніх хатах і палатах
Вже не було ким керувати,
Лишився тільки пес Дондон
Бо не пустили за кордон.
Почули це усі народи,
В яких Пуйлан забрав городи.
Та й стали землі повертати,
А гада кинули за грати!
Звільнився першим наш народ:
Вернув Воронеж, БілгорОд,
Усю Кубань, півострів Крим,
ОРДЛО і все що разом з ним.
Молдова, дай їй Бог здоров’я,
Собі вернула Придністров’я,
Абхазію вернув грузин,
Щоб посадити апельсин,
Карелію вернули фіннам,
Ну а японцям Сахаліна,
А потім трохи покурили,
І повернули ще й Курили.
Ніхто не брав чужий шматок,
Китай вернув Владивосток,
Далекий схід вернув увесь,
Але і це ще не кінець!
Прийшли поляки на нараду,
Щоб повернуть Калінінграда,
Казах вернув собі шматок,
Вернувсь монголам їх куток.
Усі ліси, поля і води
Забрали корінні народи,
І від імперії у раз
Лишився тільки унітаз!
На ньому верхи, як на троні,
Сидів Пуйлан в самій короні,
А в цілім світі без землі
Лишились тільки м о с к а л і!
Вони чуже так жадно крали,
Що власну хату занедбали.
Інакше й бути не могло –
Добро пітьму перемогло!
Яка мораль у цій історії?
Немає щастя в території!
Щасливі тільки ті народи
Які за правду і свободу!
Олександр Висоцький
