Ось що розповіла волонтерка Лариса Полулях:

– Ми живемо в кварталі від будинку офіцерів. Мій чоловік якраз йшов в тому напрямку і один з перших крикнув цивільним: – лягайте!!!

Літня пані, що везла онучку на велосипеді за довгу палку (є такі дитячі девайси) встигла крутнути один раз пальцем біля скроні, після чого вибухова хвиля протаскала її колінами по асфальту, а дитя злетіло в повітря з тим ровером.

Безпосередньо до теми.

Десь в укритті сидить вояк і уважно слідкує радари. В разі небезпеки, він волає сиренами в наших “мирних” містах – Всім в укриття!!! Люди, ховайтесь. А ми, як та дурнувата, крутимо пальчиком біля скроні і йдемо чи їдемо далі у справах.

ППО – це також ЗСУ. Як вірити, то вірити, а не оці наші понти…

І дійсно, якби ці люди були в бомбосховищах, мало хто б з них загинув.

Андрій Власенко