Можна домовитись про паузу. Можна назвати це «миром». Але це не буде завершення.
Московит не зможе зупинитися. Бо проблема не в політиці і не в конкретних людях. Проблема — в самій конструкції їхньої держави. Вона побудована на підміні.
Московське царство взяло собі ім’я Русі. На давньогрецький манер — Росія. Їхня церква називає себе «всея Русі». У міжнародному форматі — вони RUS. Але є факт, який неможливо обійти: столиця Русі — це Київ.
І тут виникає базовий конфлікт. Держава, яка називає себе як Русь, не може існувати без Києва. Це системна неповноцінність. Вони або відмовляються від привласненого, або намагаються довести його силою. Третього не існує. Саме тому війна буде повертатися. Не через емоції і не через конкретні рішення. Через логіку.
ЧОМУ ВОНИ НАМАГАЮТЬСЯ ЗНИЩИТИ НАС
Із цього випливають не лише територіальні претензії. Звідси — спроба знищити нашу ідентичність. Бо поки існуємо ми — руйнується їхня конструкція.
Сотні років це вже відбувається. Переписування історії, знищення мови, виселення людей, репресії, голод. Це не випадковість — це системність.
У їхньому уявленні ми — «молодший брат», народ без власної державності, якому нібито «дали» історію через покликаного ними князя.
Звідси народжуються і всі інші міфи. Про «пустий степ».
Про Маріуполь, Одесу та інші міста, яким приписали імперські дати заснування — ніби до цього тут нічого не існувало.
І будь-яка спроба це заперечити автоматично стає «виходом за межі офіційної історії».
Але реальність інша. Україна — це не 300 років під Москвою. Це тисячолітня тяглість. І наш початок державності не з Русі починається.
Державу формує нація. А націю формує етнос зі спільною культурою, мовою, історичним походженням. І саме це намагались знищити.
Як наголошує Павло Гриценко — директор Інституту української мови НАН України:
«Українці мають знати одне: українська мова на цих теренах – дуже давня.
Українці — це автохтонний етнос, який сформувався на своїй території.
Хай науковці їх називають антами, склавинами, мені байдуже. А чому? Тому що коли народ кидають з місця на місце, мова деформується і структурно веде себе інакше. Українська ж зберегла свою структуру. Це ми маємо зрозуміти.
Мова тримає етнос навіть тоді, коли зникають державні інституції».
Українська земля пам’ятає держави ще з VIII століття до н. е. — з кордонами, армією, монетами, символами влади. Державна тяглість не зникала.
Тому ми не потребували і не кликали князя собою правити, як це робили вони.
Але історію пише переможець. І московит її тоді написав.
СЬОГОДНІ КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ — ІНШЕ
Коли Україна відновить свою історію? На державному рівні.
Русь – Україна
