Ще зовсім недавно, в поїздці на презентацію книги серії Моя Вінниччина ми з друзями Остапчуками, Лідією, заслуженою артисткою України, її чоловіком і моїм односельцем Олександром та їхньою кумою Галиною Король, також заслуженою артисткою України, дружиною Василя, згадували його і мріяли якось зібратися разом, послухати, як він співає…
Як Василь співав! Він, лауреат Всесоюзного конкурсу артистів естради (Москва, 1987 року, уявіть лишень, що вартувало йому, українцю з села Херпачки Гайсинського району, завоювати це лауреатство!), дипломант Першого Всеукраїнського конкурсу артистів естради Червона Рута (1989 року), 7- го Міжнародного фестивалю імені П. Чайковського і графині Надії фон Мекк (2009 року), який гастролював у Великій Британії, Швейцарії, Данії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Бельгії, Польщі, Чехії, Китаї, – він мав Божественної краси голос!
Мені випало Щастя чути спів Василя лише двічі, але я під враженням досі. Співака з таким надзвичайним талантом від Бога в іншій державі носили б на руках, а він, артист Вінницького муздрамтеатру, Київського муніципального театру опери та балету, в згодом- Вінницької обласної державної філармонії, коли настали важкі в Україні часи безгрошів’я, мусив у пошуках хліба їздити…до Китаю, у невідому землю, протоптаною стежкою нашого академіка від медицини Данила Кириловича Заболотного, кавалера найвищого китайського ордена Золотого Дракона, Національного Героя Китаю, вчити співу жителів Піднебесної… Там вивчив китайську мову і співав…китайською! Знаючи складність цієї мови для опанування, я спочатку не повірив йому, попрохав заспівати, і Василь заспівав… Могутнім своїм драматичним тенором, що у ньому вчувалися і наші українські вібрації…
Тепер співатиме уже в Райських Садах Господеві Богу нашому і молитиме Його за мир для України, що її любив понад усе, можливо, через це не залишився навіки у Китаї, за Перемогу нашу над ворогом.
Хоча ми з дружиною нині далеко від Вінниці, та хочемо просити друзів – після відспівування Василя в Українській церкві проведіть його у далеку дорогу гучними аплодисментами, як і належить проводжати артистів, останніми його аплодисментами на Землі, там, у Раю, його зустрінуть аплодисментами також…
А повернувшись додому, ми усе- таки збремося з друзями і послухаємо аудіокасету, де Василь Король співає у Великій Британії, у Пітерборо, гідно презентуючи Україну і її народ, дивуючи усіх незвичайним своїм талантом.
Сьогодні над усією Україною нарешті сильно задощило, бо спрагла Земля давно хотіла вологи. Віконними шибами сльотавилися потоки дощу. То плакало Небо за Василем…
Плаче Вінниччина… Певен, сплакнуть і ті , хто його знає, і у рідному селі, на Гайсинщині, і у Китаї та інших далеких державах…
Він був істинним Українцем! Він любив Україну!
Василю, брате ти наш, Вічна пам’ять!
Вадим Вітковський,
Голова спілки письменників України у Вінницькій області
