Останній із віршів які залишив нам поет-воїн:

“Коли смерть присяде на бруствер, спитає — “Ну що тут ти?”
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога — вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом — завжди прямий канал.
Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо — “Прийняв. Тримайтеся, пацани”.
Решту слів не почую. Бо знову накрив “приход”.
Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки — без декларацій і мит.
Навіть янголи завмерли в небі — як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати — снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.
А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.
“Що там, брате? Прийом? — Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!”
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма…”

Гліб БАБІЧ

Спочивай з Богом! Спасибі, що захищав!

Бабіч про ленд-ліз… уже з погляду Вічності

“Якби у мене був прямий телефон з Байденом, що б я сказав йому, після того, як подякував за допомогу? Я б сказав про ленд-ліз.

Колись, на початку ІІ Світової війни Президент Франклін Рузвельт переконав американську націю у необхідності ленд-лізу, щоб зупинити “одержимих дияволом диктаторів” словами:

«Якщо горить будинок сусіда, а в тебе є садовий шланг, позич його сусіду, поки не спалахнув твій будинок. Коли пожежа буде загашена, сусід поверне тобі шланг, а якщо вфн виявиться пошкодженим, то заплатить за неї, коли назбирає грошенят…»

Геніальні слова що пояснюють все. Вільна американська нація підтримала свого Президента. Рузвельт на небі аплодує!

Він навіть із розумінням киває головою, коли на сімейній раді ретельно вибирають шланг для передачі, доки сусідський будинок розгорається. Тим більше, що сусідська сім’я невтомно гасить пожежу відрами, незважаючи на важкі опіки і те, що вода в пожежній криниці закінчується.

Але коли Рузвельт чує, як його сім’я каже: “А давайте не даватимемо їм товстий шланг, щоб вони швидко загасили будинок? А раптом вогонь розсердиться, і перекинеться на нас? Давайте дамо шланг тонший?” – він плаче.

Він не вірить, що його народ забув просту істину: Пожежу можна перемогти лише загасивши її. Апетити пожежі зростають пропорційно тому, що вона змогла поглинути. Домовитися з пожежею не можна. Задобрити або заспокоїти її не можна. Пожежі байдужі будь-які зусилля, крім хорошого струменя води – вона просто хоче жерти.

Україні потрібні найпотужніші види озброєнь, у великій кількості і зараз. Ми увійшли до вирішальної фази війни і платимо величезну ціну за всіх. Ми виграли величезний час для правильних рішень решти світу.

Просто постарайтеся, щоб ці рішення не пропали даремно.

Нам потрібна наша перемога. Вам потрібна наша перемога. Давайте поставимо останню крапку у плані, і зробимо це разом.

Пожежа має бути згашена повністю та остаточно. Вогонь повинен бути знищений.

Росія має зазнати повної поразки.

Або просто завтра пожежа буде сильнішою, але вже беспосередньо вашою проблемою.

Росія гірша за пожежу. Вона вважає знищення – єдиною формою існування

Нам дуже потрібний ваш садовий шланг. Але потрібної довжини, товщини та вчасно.

Бо щира допомога надана лише наполовину – обнулюється зі зникненням об’єкта допомоги.

Це не сказав Рузвельт. Але він згоден. Я в нього питав.

Разом переможемо. 100%

БАБІЧ