Я маю свій “хрест” у цій війні, по краплинам збираю будь-яку інформацію про наших загиблих Героїв, оскільки, зрозуміло, що ніхто офіційно не розголошує… І веду рубрику в газеті: “Вони наша біль і гордість”… Так, може не про всіх дізналася, можливо десь помилилася з прізвищем, бо кожен раз, як пишу, не бачу літер за сльозами…
І зараз от мене знову “порвало”… Я пишу це не стільки, як журналіст, а як мама… Мама чотирьох синів, старший з яких уже через декілька місяців підлягає під призов чи мобілізацію, а отже стане захисником України! Я його не вивозила і не ховаю. Він і сам нікуди не хоче. Але зараз не про нас. А про 20-річного Ігоря Гончарука з Ладижина. Вчора його поховали… У 20… У 20… У 20…
І у своїх 20 Ігор загинув на війні, під Харковим… А пішов він на фронт ще раніше…
На сайті Ладижинської міської ТГ пишуть, що “він зробив свій свідомий вибір у той час, коли його ровесники ховаються за батьківські спини та купують довідки”…
Люди, ви серйозно?
Коли почалася війна, Ігорю було 11-12 років. Ще дитина! І через те, що ми з вами – дорослі дядьки і тітки на різних посадах не змогли закінчити 8 років тому, він віддав своє життя зараз… У 20… Можливо, ще й не цілований дівчатами… Ще не відгодований маминим борщем і пиріжками… Не отримавши бажаної освіти, роботи… Не побачивши світ…
Хто хотів би такого майбутнього для своєї дитини? А ніхто… Тому мені, як і, напевно, тій згорьованій мамі в Ладижині, не дають спокою питання: чому гинуть 20-річні діти? На очах досвідчених командирів, побратимів… Хто вирішив, що юному контрактнику вистачить декількох місяців “бойового досвіду” на учебці, щоб відправляти його у гирло бойових дій? Генерали своїх дітей у штабах сховали, а чужих із сіл – на передок?!
Де діти прокурорів, нардепів, суддів, олігархів? Хтось з них у 19 на фронті? Чи може у закордонних вишах престижну освіту здобувають, поки такі як Ігор віддають своє життя за Україну?..
Я тут не розганяю зраду. А лише, як мама, як журналіст запитую, ЧОМУ НА ФРОНТІ ГИНУТЬ 20-РІЧНІ ДІТИ?
Хочу, щоб на це питання перед своєю совістю відповіли голови ОТГ, посадовці у військкоматах, командири частин, досвідчені побратими, депутати всіх рівнів і кожен з нас! Чи все ми зробили аби уберегти Ігорю і таким же юним захисникам і захисницям України ЖИТТЯ – найвищу цінність?! Техніку, боєприпаси, зброю нам як-не-як дають. А найкращих синів і доньок України більше не буде… Бо тільки рашистські сучки “еще нарожают”… А українські матері заживо вмирають із кожною убитою дитиною…
Людмила Поліщук
