Медики Хмільника провину заперечують. Поліція відкрила кримінальне провадження
Андрійкові було лише шість. У вересні він мав сісти за парту у першому класі Воронівської гімназії. Натомість у травні маленьку труну опустили в землю. Тепер батьки дитини, правоохоронці та лікарі шукають відповідь на головне запитання: чи можна було врятувати хлопчика?
Смерть шестирічного Андрія Сидорука після госпіталізації до Хмільницької центральної лікарні переросла у кримінальне провадження. Родина звинувачує медиків у втраті дорогоцінного часу та можливій фатальній помилці під час лікування. У лікарні ж наполягають: дитину привезли вже у критичному стані, а медики діяли за протоколом.
7 травня Андрійко пішов у дитячий садок на випускну фотосесію. За кілька годин вихователька подзвонила батькові: хлопчика знудило. Батько забрав сина додому. Дорогою зустрів фельдшерку, яка припустила побутове отруєння і порадила дати дитині «Но-шпу» і «Кока-колу». Однак стан хлопчика стрімко погіршувався.
Коли Андрія доставили до Хмільницької ЦРЛ, медики зафіксували сильне здуття живота й високий рівень цукру в крові — 16 ммоль/л. Лікарі запідозрили гостру патологію травлення і можливий цукровий діабет. Хлопчику поставили крапельницю і ввели інсулін.
Саме після ін’єкції, за словами батька, дитині різко стало гірше.
— За кілька хвилин після уколу син почав синіти. Я вибіг у коридор і почав кликати лікарів, — розповідає Вадим Сидорук.
Батьки переконані: перед введенням препарату медики не зробили алергопроби, хоча батько прямо сказав, що не знає, чи має дитина алергію на ліки.
У лікарні цю версію категорично відкидають. Чергова педіатрка стверджує: інсулін не міг викликати миттєвого погіршення стану, а хлопчика привезли уже виснаженим і фактично у занедбаному стані.
— Він мав страшний біль, холодні кінцівки, генералізований спазм судин. Організм уже здавав, — пояснює медикиня.
Втім, у цій історії виникає інше питання: чому дитині із гострим болем і критичним здуттям живота не провели повноцінного обстеження?
За словами матері, Андрійкові не зробили ані УЗД, ані розширеної діагностики. У лікарні пояснили це просто: єдиний спеціаліст УЗД перебував у відпустці, а заміни не було.
Фактично районна лікарня залишилася без можливості провести одне з базових обстежень дитини у критичному стані.
Медики стверджують, що хлопчику зробили клізму та намагалися стабілізувати його стан перед транспортуванням до Вінниці. Але дорогою у дитини зупинилося серце. Реанімобіль розвернули назад до Хмільника. Врятувати хлопчика вже не вдалося.
У свідоцтві про смерть причиною вказали динамічну кишкову непрохідність на тлі мегаколону — важкої патології кишківника.
І тут з’явилася ще одна суперечність.
Мати хлопчика стверджує: про вроджену патологію кишківника родині ніколи не повідомляли. Про неї вона дізналася лише після розтину. Натомість лікарка каже протилежне — мовляв, ще два роки тому під час попереднього лікування батьків попереджали про ваду.
Тепер слідство має встановити: чи справді родина знала про небезпечний діагноз, чи дитина роками залишалася без належного медичного супроводу.
Не менш важливе питання: чи не втратили медики дорогоцінний час уже у день трагедії. Адже навіть самі лікарі визнають: кишківник дитини був критично переповнений, а стан — надзвичайно важким.
Справу розслідує поліція. Відкрито кримінальне провадження за пунктом 2 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України — «умисне вбивство» з приміткою «нещасний випадок». Призначено судово-медичну експертизу, яка має встановити остаточну причину смерті та дати відповідь, чи були у діях медиків порушення.
Поки триває слідство, маленький портфель до першого класу так і залишився нерозпакованим…
Андрій ВЛАСЕНКО
