Я тепер вірю у зв’язок якого наука не може пояснити.
Вранці в неділю у Миколаївській церкві ПЦУ була служба. Ми стояли поряд до сповіді. Бачу від плачу здригається жінка. Вже після сповіді вона стояла в куточку і просто ридала…
Я не втрималась. Підійшла і обняла її. Знала, що її син на передовій. Бо ж і з ним ходили в один храм на молитву…
А вже в понеділок стало відомо, що Вадим на фронті загинув саме в той час, коли так омивалась сльозами мама. Вона за сотні кілометрів відчула це…
Вадима відспівували в кафедральному Спасо-Преображенському соборі ПЦУ м. Вінниці. Прощались його рідні, друзі, однокласники
Кума Світлана розповіла, що він був великої душі людина. І майстер на всі руки.
Вадим закінчив військове училище. Вже був цивільним, але в перші дні війни пішов добровольцем. Служив у Київській, Львівській областях. Загинув у Донецькій – під Покровськом.
В ці дні рашисти саме там ведуть наймасованіший наступ. Там просто накривають наші позиції смертоносними ракетами та снарядами. Під такий обстріл і потрапив Вадим Бондар… Бо ж це армія терористів. Вони в чесному бою не уміють перемагати.
Спасибі тобі, мужній воїне-добровольцю Вадиме. Спасибі, що захищав і не ховався за чиїсь плечі.
Вадиму Бондару було 54 роки
Він народився в Дашеві, що на Іллінеччині. Більшу частину свого життя прожив у Вінниці на Кореї. У Вадима Бондаря залишились дві доньки та дружина. В матері він був єдиним сином.
Священник Василь під час служби наголосив, що на землі ми всі гості, тут у нас немає постійного дому. А він там, в Божому Царстві. І всі праведники, хто вибрав шлях служити правді, а значить захищати свою країну від окупанта, боронити жінок і дітей, свій народ і свою землю, потрапляють до Бога!
І вже разом з ним боронитимуть країну, наближатимуть справедливий мир в Україну.
Його душа вже відлетіла у Вічність! Просимо Господа послати йому Царство небесне і вічну пам’ять. Співчуття рідним і близьким.
Тетяна Квасюк
Фото та відео Сергія Хіміча
