За два тижні Юлі виповниться 21, і свій день народження дівчина проведе на фронті, як і останніх півтора року.

Учора вона надавала першу допомогу своєму командиру – важке наскрізне кульове поранення в голову. Сьогодні Юля давала своє перше інтерв’ю і трохи хвилювалася перед камерою. Але коли вчора в окопі колола знеболювальне, коли бинтувала пораненого, була максимально зібрана і впевнена. Коли лік йде на секунди, нервувати немає часу. Лише коли бійця забрали до шпиталю, зізнається – присіла і затрусилася.

Мені було цікаво, як мама відреагувала на її рішення піти на війну. А що вона могла сказати? Сама служить! А Юля про свою мотивацію відповіла коротко: “Хочеться бути корисною. Тут дуже потрібні медики.”

Дівчина народилася і до 14 років прожила на Луганщині. Але коли почалася війна, сім’я переїхала. Нині підрозділ, де вона служить, боронить Луганщину – Юля майже в себе вдома. І робить все можливе, щоб прибрати із попереднього речення слово “майже”.

Цілий день думаю про цю невисоку, худеньку скромну дівчинку. Ні вік, ні стать, ні місце народження, etc не стануть на заваді, якщо ти визначився, хто ти, за кого ти. Все інше – просто відмазки.

Таня Наконечна