“Мій дорослий хлопчик, мій син, моя надія, моє майбутнє…
Горе хиже встромило кігті
Полосуючи серце друзками
Я від нього хотів би збігти
Заховатись, стежинками вузькими
Щоб заплутало горе, втратило
Полювання своє закінчило
Тільки це мені мабуть призначено
Зверху, в долі моїй, прописано
Найстрашніше, що може статися
Відбулося й ніколи не зміниться
Вже не буде кому повертатися
Хлопчик  мій на війні залишиться.
Стільки раз я просив у Господа
Щоб зберіг на війні мого сина
Щоб мене він забрав, дорослого
Бо дитина моя в цім не винна…
Тільки Богу потрібні воїни
Тож обрав він собі найкращого
А мене залишив у полум’ї
Ніби сина свого, пропащого.
Жити далі коли все втрачено
І майбутнє чорніє безоднєю
Але мабуть мені ще призначено
Захищати країну зі зброєю…”

Ці слова написав на своїй сторінці у фейсбуці Юрій Буслов, батько молодшого сержанта Буслова Івана Юрійовича, командира відділення боротьби з танками, який загинув 25 липня 2022 року при виконанні бойового завдання.

Вічна пам’ять