– Моя війна почалася у 2014 році та не закінчувалася з того часу ні на мить. А 24 лютого, день початку повномасштабного вторгнення, став апогеєм ненависті росії до України.
– Де вас застав повномасштабний наступ?
– Перед повномасштабним вторгненням 4 роки прослужив у Маріуполі. Влітку минулого року від мера міста отримав там квартиру. Далі Київ. Рідне місто. Всі 100 відсотків людей, яких я знаю у Києві, всі вони безпосередньо долучилися до оборони міста і зараз воюють, і будуть воювати до повної нашої Перемоги. За кожне українське місто, – каже військовий, – боляче. Адже серйозних втрат та горя зазнають саме цивільні громадяни. Моя дружина з Чернігова. Так сталося, що під ракетними обстрілами в Чернігові загинула моя кума разом з чоловіком. У машині були вони та двоє дітей. Було пряме попадання в цю машину. Дорослі загинули. Діти, слава Богу, живі. Тож за цивільних серце просто розривається.
– Нещодавно ви очолили 59 бригаду. Хто ці люди, які з вами воюють?
– Кожен солдат, кожен командир, хто зараз воює на передовій, це титани. Іншого слова просто не підбереш. Люди не бачили своїх близьких, люди не були вдома. Люди живуть в умовах повного дискомфорту. Був зимовий та весняний період, холод.
Зараз це болота, вода, спека, комахи, змії, постійна робота щодо обладнання позицій, постійні обстріли. Це люди, які розуміють всі ризики для свого життя, продовжують виконувати покладені на них обов’язки, Сьогодні у війську служать люди віком від 18 до 60 років. Вони мають повні сім’ї, дітей і навіть онуків. Але кожен з них розуміє, за що вони тримають передову. Ці люди служать з розумінням того, що вони не бачать, як ростуть їхні діти. Тому що вони тут. Вони захищають свою Батьківщину, і це для них зараз найголовніше.
Бути командиром на війні — шалена відповідальність. Починаючи від матеріальної складової, озброєння і закінчуючи морально-психологічною складовою. Це робота з підлеглими. Тому що командир повинен згуртувати різних за віком і життєвим досвідом людей і повести їх у бій. Командир — це крапка, це вирішальна крапка в будь-якій бойовій діяльності.
Для довідки. Вадим Сухаревський — полковник Збройних сил України, командир 59-ї окремої мотопіхотної бригади (з 2022). Позивний Борсук. До цього був начальником штабу 35-ї бригади морської піхоти (2021—2022), раніше — командир 503-го батальйону морської піхоти (2016—2021), до того — військовослужбовець десантних військ.
Він перший офіцер ЗСУ, під чиїм командуванням відкрито вогонь на ураження російських бойовиків. 18 червня за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, отримав звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
Каріна МАЄВСЬКА
