Я довго думала,чи писати цей пост. Але все ж таки вирішила, що напишу. Ото ж це стосується тих хитрожопих, які “переживають” за моє життя,і чи я вагітна шостим дитятком.

Тож відкрию вам “дорогенькі” карти,так я ношу під серцем наше з чоловіком дитятко. А те,що ви ходите по селі і обговорюєте, що це ж треба тої шостої дитини і що краще б я пішла й зробила аборт. Навіщо нам стільки дітей, хоть би була дівчинка і що ми собі думаємо робити з тими дітьми. То знайте, що на всі ваші дурнуваті запитаннячка, я можу спокійно дати вам відповідь.

По-перше: С….ти ми хочемо на ваші вказівки, наші діти не ходять і не просять вдітися чи поїсти. Ми їх забезпечуємо всім необхідним, самі, без сторонньої допомоги. Наші діти мають,що вдягнути, поїсти, чим гратися, сплять у чистих, нових ліжках, не ходять гірше других дітей, а можливо і мають трохи більше, ніж ваша одна чи дві дитини.

Чоловік теж на роботі, не п’є, не курить, а працює.

Мене теж ви “дорогесенькі”,ніколи не бачили ніде п’яною чи з сигаретою в руках. То ж не хвилюйтеся, ми живемо і стараємося для своїх діток. А на ваші сплєтні, ми спокійно какаємо з висоти пташиного польоту і течіть за течією руського воєнного корабля.

І ті хто проти народження дітей, то йдіть самі, ведіть своїх дочок, сестер, невісток, подруг і т.д. на аборти, а не вирішуйте, що мені треба було зробити. І знайте, що ви мене навіть не зачепили своїми гостренькими язичками, мені на вас геть байдуже. Я живу тільки в своїй сім’ї, своїм життям і для своїх дітей.

І окремо хочу подякувати, тим хто дійсно мене підтримує і радіє за нашу багатодітну, щасливу сім’ю.

Наталя Паскар