Ця історія ровесника України, але вже ветерана з Літина, який знову узяв в руки зброю і пішов захищати майбутнє України Олександра Морозова. Публікуємо мовою оригіналу:
– Мабуть цей момент війни мені запам’ятається на довго…
З 4-ої ранку на ногах, ї@інями в Ізюм. Злі, голодні, втомлені… Приїхали. Шукаємо точку. На ходу найшов якісь крильця курячі, про які забули. Зупинилися біля поліції зловити інтернет.
Зупинка громадського транспорту, поруч з розробленим заводом. Куча людей. Якісь розборки з поліціянтами. Лиця… В кого втома, в кого страх, кому просто по#ер, хтось не задоволений, що їх вивели з окупації…
Писклявий голос в відкрите вікно машини.
– Дядя… А можна мне курочку? Хлопчик років 8. Замурзаний. І на 5 розмірів більшій курточці. В порваних штанях, і тапочках на босу ногу…
– Звичайно можна)) Даю йому крильце… Він протягує грязні рученята. Бере крильце. Ще один голос.
– А мне можно?..
Ще один хлопчина. Років 10. Такий самий як ця мілюзга, але на голову вищий…
Відаю їм два останні крильця. Вони радісно відбігають в сторону. І жадно відкусують шматок за шматком, поки дорослі щось там чубляться…
Знайшли точку. Почали рух. Від’їхали метрів 500. Кричу. Здавай назад. Юра в тормоза. Я чуть головою торпеду не пробив. Під’їжаєм там де стояли.
– Забув шо? Прої@ав? Шо таке?!
Вилажу з машини. Достаю рюкзак. Виймаю з віддтам купу армійського барахла.
– Бл@… Невже забув?! В другій сумці… Ппц… От скліротік…
Знайшов. Знайшов два великі еНЗшні снікерса, позвав тих малих. Дав їм. Пригнув в машину. І ми поїхали в визначену точку.
Всю дорогу назад. Попри досить трагічні пейзажи руйнувань, які залишила після себе армія загарбників. Мені згадувалися очі цих двох малих… В мене в самого було дитинство так собі… І колись в років шість, коли ми з мамою цілий місяць, зимою, сиділи на картоплі та капусті, я пообіцяв собі, що я доб’юся всього, що мої діти не пізнають такого дитинства яке було в мене…
Я не знаю які жахи пережили ці дітлахи… Але знаю те, що в майбутньому вони зроблять все! Все для того щоб їхні діти, не мали такого дитинства, яке було в цих дітей. Вони зроблять все для того, щоб ворог ніколи більше не захотів прийти з війною в наш дім!
