У роковини загибелі журналіста його дружина Мирослава Гонгадзе поділилися своїми спогадами:

– 16 вересня 2000 року стало поворотним моментом у моєму житті. 16 вересня ми востаннє обійнялися і в останнє Георгій поцілував дітей.

Тодішня влада вбила талановиту і красиву людину, забрала у нас батька, сина, чоловіка, друга. Вона також позбавила нас усіх його мудрості.

Він передбачав все, що сьогодні відбувається. Постійно закликав до демаркації кордону з Росією,  про важливість творення коаліції безпеки східноєвропейських країн від Балтії до Грузії, про російські загрози, кулі та бомби яких він випробува на своєму тілі в Абхазії.

Він казав що все почнеться з Криму, хоча боявся наврочити велику війну

Сьогодні його з нами нема фізично, але його дух і справа живе.

Україна переможе зовнішнього ворога , але має подолати ще і внутрішнього. Українці сьогодні демонструють свою силу, мужність, відвагу на полі бою. Після перемоги ці якості стануть зброєю в зміні України всередині. Відповіді на складні запитання і правосуддя мають восторжествувати.

Україна має очиститись від корупції , ми маємо чесно подивитись один одному у вічі і з новим соціальним діалогом почати будувати нову Україну заради пам’яті полеглих і майбутнього наших дітей.

Всі разом, без винятку, без хати скраю, як зараз, кожен на своєму місті.