А коли ваші рідні
Російські окупанти полюють не лише на військових, а й на цивільних.
Людину можуть взяти в полон за будь-що: тату, досвід служби в армії, якісь фото чи відео в телефоні.
Якщо ви чи ваші рідні потрапили у полон, варто дотримуватись певного алгоритму дій, щоб не зашкодити визволенню.
Якщо ви розумієте, що попереду фільтраційний табір, найперше – позбудьтесь мобільного телефону.
Віддайте його комусь, оскільки вам не вистачить часу, щоб видаляти акаунти або чистити на них інформацію.
“Фото, якісь контакти – це найбільша проблема для полонених”, – говорить Ірина Баданова.
Якщо ви потрапили в заручники, на всі запитання треба відповідати такими фразами:
- “Я нічого не знаю”;
- “Я не причетний до Збройних Сил України”;
- “Я не володію жодною секретною інформацією”;
- “Я проста людина”.
Якщо ворог намагається вивідати секретну інформацію, то найкраще, що можна робити в такій ситуації, це грати “простака”.
Відповідайте, що ви звичайна людина, яка не має доступу до таємниць і нічого не знає. Що ви, якщо служили, то це було давно, ще в радянській армії, а працюєте звичайним продавцем, прибиральником, водієм. Розмовляйте впевнено, але повільно.
Нерідко росіяни застосовують до полонених силу. Спробуйте зберігати в цій ситуації спокій, наскільки це можливо.
“Як правило, б’ють не одну людину, а кількох. Тому спробуйте знайти очима того заручника, який стоїть/лежить поруч, і підтримати один одного поглядом. Така підтримка в цій ситуації дійсно працює.
Що робити, якщо в полон потрапили ваші близькі?
Якщо ви на підконтрольній території України, необхідно повідомити про це поліцію й написати заяву.
На її підставі буде відкрито кримінальне провадження, яке внесуть до єдиного реєстру досудових розслідувань.
Людина, яка написала заяву, визнається потерпілою і має право ознайомлюватись з кожним кроком, який описується в кримінальному провадженні.
Пошукові дії проводяться не лише на підконтрольній території.
Завдяки координації МВС та СБУ є можливість дізнатись місце перебування людини, її статус.
Чи варто публікувати інформацію про цивільного в соцмережах?
Це має сенс, якщо йдеться про відому особу. Наприклад, як це було з Юлією “Тайрою”Паєвською, каже експертка.
Можна поширювати інформацію, коли на це дав згоду адвокат або слідчий, але подавати її треба розумно, щоб не зашкодити.
“Довіряйте виданням з репутацією, де журналісти розуміють ціну публікації кожного слова. Повідомлення з закликом “шукаю, допоможіть, спасіть” не має жодного сенсу й не дає результатів”, – закликає Баданова.
Людям, які шукають полонених рідних, можуть загрожувати шахраї.
Щоб уникнути зловмисників, зверніться до слідчого, як тільки ви розумієте, що якась людина пропонує визволити полоненого.
Він визначить шахрая буквально за кількома запитаннями телефоном.
“Якщо йдеться про цивільних заручників, то я можу порадити Телеграм-канал “Зниклі безвісти” громадської організації “Народна пам’ять”.
Там не так просто розмістити інформацію. Ви всі дані відправляєте модератору, і він уже розміщує їх у тому форматі, який не зашкодить нікому”, – говорить Ірина Баданова.
За словами експертки, варто довіряти слідчим, СБУ і тим, хто займається звільненням заручників з полону.
Волонтери чи спільноти в соцмережах можуть бути неефективними.
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими Головного управління розвідки створив чат-бот для пошуку зниклих безвісти військових – https://t.me/nib_uncp_bot
Ірина Баданова, експерт
