Історію цієї сім’ї розповів мер Дніпра Борис Філатов:

– Сьогодні я побачив пекло зсередини. Коли почалася війна, то мама вирішила перевезти малечу з проспекту Поля в безпечніше місце. У приватному секторі. До бабусі.

Сьогодні до їхнього будинку прилітала російська ракета. Вирва, яку ви все бачили на фотографіях приблизно 8 на 10 метрів. Люди буквально випарувалися. Бабуся Алла, мама Наташа, дочка Василиса 12 років та хлопчик Іван, 8 років від народження. І маленький песик Джек.

Ні. Я буду відвертим до кінця. Дехто не просто випарувався.

Їх знайшли у сусідів на дахах. На сусідніх вулицях.

А коли приїхали рятувальники, на руїнах сидів старий пес Крим. І вив.

А потім приїхали комунальники. І відвезли собаку, який оглух, осліплий і контужений, до КП «Зооконтроль» і там міські ветеринари колють пса серцевими препаратами, щоб нормалізувати.

А за підсумком приїхав батько. Він служить у ЗСУ. Під Лиманом. Можна я далі не продовжуватиму? Я бачив усе на власні очі. Я хочу лише одного. Щоб ті, тварюки, яких наші оточують під Лиманом, відповіли за все сповна.

А ще хочу, щоб вони всі висіли на деревах. Як цей ковпак від сусідської Мазди, якою силою вибуху закинуло на обгоріле дерево.

Вінничанин Олег Побережний присвятив вірш цій трагедії:

Ракета в дім. Завалля. Дим.
Мама, бабуся, дві душі дитячі…
На згарищі вцілівший пес їх ” Крим”.
Лежить на згарищі і плаче.

Так. Як людина плаче.
Скиглить і сльози із очей.
І біль його, і біль його  собача
Така ж болюча, мабуть, як в людей.

Все найдорожче, що було, не стало.
Дитячий сміх на небо відлетів.
Тут смерті ворогам буде замало.
Буде замало смерті для катів.

Ми помстимося. Помста ця свята.
Бог там усе на небі бачить.
За  вбитих всіх. За села і  міста.
І за собаку, що по-людськи плаче…