Хіба можна таке пробачити?
Ви забрали у мене хату.
Вже ніколи не усміхатимусь,
Бо немає і мами, й тата…

Хіба можна таке пробачити —
Ваші танки, ракети, міни?
Вже немає у мене братика,
Він слухняним був…та загинув…

Хіба можна таке пробачити?
У підвалі живі та мертві…
От би хлібчика хоч окрайчика,
І водички… та ще цукерку…

Хіба можна таке пробачити?
Я ж маленька іще дитина…
Та дорослою зразу стала я…
Ворог нищить усю країну…

Я все ж виживу. Постараюся.
Сонця промінь ясний побачу.
Закарбую навічно в пам’яті
І ніколи вам не пробачу!!!

Тетяна Строкач