Почну, мабуть, свою історію просто. Сталася ця подія в одній з лікарень санаторного типу. Я лежала в палаті з курцями-дівчатами приблизно мого віку. В один із днів, коли вони перебували або в інших палатах або в ігровій, або в школі, я по-тихому поцупила у старшої електронку і вдихнула свій перший дим. Скажу відразу, її вигляд і легкий аромат полуниці з вершками давно мене приваблював. Це було легке поколювання язика… Я видихнула. Нові відчуття мені, безперечно, сподобалися, але набрати дим другий раз я не зважилася.

Потім мене знову потягнуло до куріння. Тепер я так робила кожен день, поки мене не виписали. З кожним разом я все більше і більше набирала в себе диму, але увігнати його в легені все ж боялася. Приїхавши додому, десь із тиждень спокійно жила без солодкого диму. Але потім нова манія таки взяла своє. З кожним днем курити мені хотілося все більше.

Емоції мене переповнювали, і я вперше спробувала палити взатяжку. Спочатку зовсім потроху, потім все більше. А зараз, в такий похмурий день, я сиджу на дачі, сумно дивлюся на небо, на голий ліс. Затягнувшись один раз, я зрозуміла, що дим до мене не прийшов. Я спробувала ще раз. Знову немає. На її кінці індикатор блимав, показуючи, що електронка закінчилася. Це дуже сумно усвідомлювати, бо таке задоволення дарувало світлі відчуття у важкі дні. Але разом з цією втратою я зрозуміла, що хочеться спробувати щось більше. Це справжні сигарети. Саме тому я і зважилася написати сюди. Як ви думаєте, яку марку сигарет краще всього спробувати такому початківцю, як я? Величезне спасибі за прочитання і за відповідь.

Професійна відповідь колишнього курця.

Дівчинко! На жаль, мудрості не навчають ні в школах, ні в університетах. Але ти згадай дитячу ігрову лічилку: «На перший раз – прощається. Другий раз – забороняється. А на третій раз – не пропустимо вас!» Один молодий хлопець також почав з «електронки», потім перейшов на «травичку» і помер від наркотичної «голки». Дух залежності вповзає непомітно, наче гіпнотизуючий змій.

Особисто я також закурив у шостому класі. Електронних сигарет тоді не було. Але я намагався відчути себе дорослим і тихенько потягнув з татового портсигара міцну цигарку «Біломорканал». Це була справжня гидота з кашлем, головним болем, нудотою і запаморочливою слабкістю. Саме така реакція і повинна бути в нормі! Повноцінна людина має ненавидіти зло і любити добро. Однак я заблукав, втратив себе і почав курити більш приємні сигарети з фільтром. А продавця в магазині запевняв, що це – лише для тата. Поступово відраза змінилася звиканням і пристрастю. Спочатку я таємно жував м’яту, голки від ялинки, щоб батьки не вловлювали цей сморід. Після восьмого класу я вже курив відверто, як «паровоз» – у медичному училищі, в армії, у медінституті і навіть на посаді районного лікаря-нарколога. В цей час я зайнявся психотерапією і досяг успіхів в лікуванні інших хвороб. Але я не міг вилікувати жодного наркологічного хворого по своєму фаху! Адже в цих питаннях я був не лікарем, а пацієнтом. Одного разу, пізно ввечері, я несподівано виявив, що закінчилися всі мої сигарети. Але від цього мені захотілося закурити так нестерпно, наче біс поплутав.  Я не зміг «стрельнути» сигаретку у єдиного перехожого, подивився навколо і мимоволі підняв з тротуару чужий недопалок. Але внутрішній голос мені сказав: «Подивися на себе, до чого ти докотився і як низько опустився». І я раптом пригадав сіре обличчя курця, якому видалили одну легеню. Він не вважав себе алкоголіком, але напідпитку курив, курив, курив. Таким чином хворий викашлював останню легеню з кров’ю і мокротою. Цей чоловік так і помер з цигаркою в роті.

Моє серце миттєво відгукнулось на цей світлий заклик. Я відчув глибоку огиду, кинув недопалок на землю і роздавив його ногою: «Геть, сатана – тут територія Христа!», «Ненавиджу!», «Не курю і не тягне!». З мене наче біс вийшов. Я став вільним. З тих пір не курю, не випиваю і досяг успіхів саме в наркології! Я почав порятунок з себе. Відтепер зсередини розумію болючі точки, установки і рефлекси будь-якої залежності. Я знаю, яким чином можна легко і комфортно звільнитись від абстинентного синдрому і підступного лукавого душогубства.

Лінія життя, схильність і доля залежать від нас. А хто без гріха? Не створюй собі кумира. У кожної людини своя «Ахіллесова п’ята». Не завжди роби те, що роблять інші. Істинне щастя – це спасіння, звільнення, блаженство без «кайфу».

Дівчинко! Добре, що ти щира. Не втрачай своє вище «Я». Все інше – лише тимчасова метушня.

Ніколи в житті не забувай мудру лічилку: «А на третій раз – не пропустимо вас!»

Зрозумій, що ти реально закодована на куріння. І це тільки видима частина айсберга. Будь-яка хвороблива залежність має три стадії падіння: «Від Пресвятої Трійці – до трьох шісток». У першій стадії людина сама робить доленосний крок віри. У другій стадії не кожен спеціаліст або наставник тобі допоможе. Це треба цінувати як безцінне спасіння…

Третя стадія – вже кінець. Саме так написано на кожній пачці.

Ось і скажи сама, будь ласка, яка марка сигарет «найкраща»? Яка стадія у тебе? Що тут ще не ясно? Пам’ятай, що будь-яка залежність має духовне коріння. Не будь шісткою. Бери приклад з великих переможців. Моя установка – це свобода без кода!

Правила дорожнього руху ніхто не відміняв. Легко засуджувати інших. Але подивимся на себе. Де наша «Ахіллесова п’ята»? Яка стадія особистого падіння? Вчасний діагноз надихає на успішне лікування. Перемога за нами.

Вінниця. «ДАО».
Олександр Овсянюк