До п’ятого класу Сергій пішов вже в Україні, куди переїхали його батьки. Закінчив Сальницьку ЗШ. Після чого було навчання в училищі, а потім Школу прапорщиків.

Свій шлях військового Сергій розпочав в ЗСУ в м.Володимир-Волинський Волинської області. У 2001 році Сергій Миколайович одружився і переїхав до Вінниці. Службу продовжив у 8 полку НГУ ім.Івана Богуна(колишній Ягуар), де посідав посади від командира відділення, матеріального старшини, головного сержанта роти до довгоочікуваної офіцерської посади командира взводу. Цього року закінчив навчання в Академії МВС, здобув вищу освіту і, відповідно, офіцерське звання.

Сергій Миколайович брав участь у звільненні Харківської ОДА, після чого одразу брав участь в антитерористичній операції у звільненні Луганської та Донецької областей. Протягом 8 років він неодноразово був у відрядженні на Сході, де виконував службово-бойові завдання.

З 24 лютого Сергій стояв на обороні Києва, захищаючи місто та область, а з 5 червня та по трагічний день знаходився на Сході країни, де й загинув в нп Білогорівка Луганської області. Сергій за цей час вдома був всього два дні, бо завжди дбав про особовий склад.

Він був найкращим чоловіком, батьком, сином і найкращим командиром для своїх підлеглих. Я не можу дібрати слів, щоб сказати, яка це була людина. Наші діти обожнювали його. Він жив для них.

У шестирічного Матвійка за три дні до загибелі було день народження. Він так чекав татка, адже той 25 жовтня вперше мав приїхати в довгоочікувану відпустку. Не дочекалися три дні, адже загинув він 22 жовтня.Сергій був дуже хорошим чоловіком. Мене постійно оберігав.  Я не уявляю життя без нього. Його не існує. У мене всередині все померло з ним. Коханий, рідний, єдиний, Вічна слава тобі, герою.

Дружина Марина